Вимоги щодо виконання розрізів регламентуються стандартом ГОСТ 2.305-2008 „Зображення – види, розрізи, перерізи”, але необхідно вірно застосовувати дані правила під час створення конструкторської документації, щоб уникнути браку виробів.

В таблиці 7.1 наведено приклади, що ілюструють поширені випадки розрізів деталей. За основну конструктивну форму обраний фланець 1, форма якого є простою і розріз його не є доцільним. Поступовим ускладненням форми фланця 1 утворюється конструкція 2, для якої рекомендовано поєднання половини виду з половиною фронтального розрізу для виявлення внутрішньої форми, межею поділу є вісь симетрії.

На зображенні 3 деталь сконструйована таким чином, що з віссю симетрії на головному виді збігається проекція внутрішнього ребра. В такому випадку з’єднують меншу частину виду з більшою частиною відповідного розрізу, а межею поділу між ними є суцільна тонка хвиляста лінія.

Далі, на прикладі 4, деталь містить зовнішнє ребро, що збігається з віссю симетрії. На зображенні з’єднують більшу частину виду з меншою частиною розрізу.

В позиції 5 ребра зовнішніх і внутрішніх елементів деталі збігаються з осьовою лінією. Межа поділу – хвиляста лінія переходить з одного боку на інший відносно осі на тій ділянці, де зовнішні і внутрішні ребра на проекції збігаються.

Приклади 3, 4, 5 є окремими випадками прикладу 2.

Деталь 6 не містить наскрізних отворів, тому доцільним є застосування місцевого розрізу для уяви внутрішньої форми і розмірів глухого та різевого отворів. Місцевий розріз відокремлюється від виду суцільною хвилястою лінією.

На зображенні 7 конструкція деталі має одну площину симетрії, а не дві, як на попередніх прикладах. Деталь на головному виді спроекційована у формі несиметричної фігури. Для визначення форми внутрішніх елементів, застосовується повний поздовжній фронтальний розріз.

У формі деталі 8 використано прилив (додатковий елемент А), який порушує її симетричність відносно січної площини. При виконанні розрізу цей елемент залишається у відсіченій частині деталі, тому на головному зображенні його показують умовно штрихпунктирною потовщеною лінією. Такими лініями на розрізах показують ті елементи деталі, які розташовані перед січною площиною в умовно відсіченій частині (так звана „накладена проекція”).

На прикладі 9 форма деталі потребує нового правила виконання розрізу. Розташування штуцера під кутом до площини симетрії обумовлює необхідність застосування складного ламаного розрізу А–А. Зображення його на головному виді з позначеннями А-А дозволяє уявити конструктивні внутрішні форми елементів деталі.

Застосування ступінчастого горизонтального розрізу А-А на зображенні 10 обумовлено ускладненою формою деталі. Січні площини розташовані на горизонтальних взаємно перпендикулярних осях штуцерів. На виді зверху розріз характеризує взаємне розташування і форми трьох циліндричних елементів. Розріз позначається літерами А-А.

На головному виді деталі 11 застосований фронтальний розріз містить симетричні вертикальні повздовжні ребра жорсткості. В повздовжньому розрізі ребра жорсткості за стандартом не штрихуються і відокремлюються лініями видимого контуру.

На аксонометричному зображенні 12 ребра жорсткості штрихують також, як і всі елементи деталі.

Очевидно, що форма деталі обумовлює вибір оптимального розрізу для з’ясування конструктивних та технологічних елементів.

Таблиця 7.1