Для повного з’ясування конструктивної характеристики деталі звичайно рекомендується виконувати її розріз в наочному зображенні (аксонометрії). Варіантів та прикладів використання аксонометрії деталей з розрізом або вирізом існує стільки ж багато, як і при виконанні ортогонального кресленика.
Деталь зображена двома видами: горизонтальним і фронтальним, який в свою чергу поєднано із піврозрізом. В аксонометрії даний розріз слід виконувати повним, якщо застосовується одна січна площина Р. Такий розріз є повздовжнім вертикальним, тобто простим (рис. 8.1.1, б). На рисунку 8.1.1, в виконується також вертикальний розріз, але з використанням двох січних площин, одна з них xOz (P) паралельна до площини Π2, а інша yOz (Q) паралельна до площини Π3. Такий розріз можна розглядати як складний, тобто отриманий як результат застосування більше ніж однієї січної площини або як поєднання двох простих розрізів – фронтального і профільного, які звичайно зображуються в ортогональних проекціях. Оскільки для розрізів в аксонометрії не встановлено спеціальної термінології, отже немає потреби більш точно визначати назву розрізу на рис. 8.1.1, в.
Важливо відзначити, що для деталі, зображеної на рис. 8.1.1, а, рекомендовано застосовувати розріз, поданий на рис. 8.1.1, в, оскільки тоді форма деталі з’ясовується більш повно і точно, ніж при застосуванні розрізу, що поданий на рисунку 8.1.1, б. Слід підкреслити, що при виконанні розрізів, необхідно пам’ятати про основне визначення розрізу взагалі, з якого випливає, що кут, утворений січними площинами (якщо застосовуються дві і більше січних площин) повинний бути розгорнутим, щоб не втратити зміст розрізу.
Будь-яку деталь можна розрізати координатними площинами або площинами, що паралельні до координатних. Площини обираються, в залежності від форми деталі, наочності і доцільності. В аксонометрії найчастіше використовують дві площини, а для поздовжнього розрізу деталей несиметричних форм – одну. Можливі варіанти застосування січних площин розглянемо на схематичному наочному зображенні моделі. На рис. 8.1.2, а розріз виконується фронтальною площиною симетрії L і горизонтальною площиною P. На рисунку 8.1.2, б застосовано дві вертикальні площини: фронтальна площина K і профільна R, проведені через осі симетрії об’єкта.
Порядок побудови розрізу деталі в аксонометрії залежить від форми зображуваної деталі. На практиці побудови розрізів деталей в аксонометрії застосовуються два способи. Перший рекомендовано у тих випадках, коли можна креслити не всі допоміжні лінії, тобто, спочатку будується аксонометрична проекція повної деталі, а потім виконується розріз введенням січних площин. Ліва або права частина деталі, що знаходиться ближче до глядача, умовно відокремлюються, а фігури перерізів штрихуються згідно з вимогами стандарту (рис. 8.1.3). Недоліками способу є велика кількість ліній побудови, які не застосовуються при наведенні зображення.
За другим – побудова починається з аксонометричного зображення перерізів, а потім до них добудовуються інші частини зображення деталі (що знаходиться за січними площинами). Використання другого способу дозволяє зменшити кількість ліній побудови порівняно з першим, але він потребує більш чіткої уяви про форму деталі для викреслювання фігур перерізів. Таким чином, частина деталі, що умовно видаляється розрізом, зовсім не зображується.
Штрихування перерізів в аксонометрії виконується відповідно до схем, поданих на рисунку 8.1.3. Лінії штрихування перерізів наносять паралельно до однієї з діагоналей аксонометричної проекції квадратів, що належать координатним площинам: а – в ізометрії; б – в косокутній диметрії; в – у прямокутній диметрії. Напрям штрихів зображений на всіх координатних площинах і обирається паралельно лише до великих діагоналей квадрата або тільки до малих.
Першим способом побудований розріз на зображенні деталі (рис. 8.1.4, а, б). Загальну методику послідовної побудови розрізу розглянемо на рисунку 8.1.5, на якому графічні операції побудови розрізу поділені на визначені етапи для наочності засвоєння теорії.
На рисунку 8.1.5, проілюстровано послідовність побудови аксонометричної проекції деталі з вирізом 1/4, на основі наданих на рис. 8.1.5, а видів. На етапі 2 (рис. 8.1.5, в) обираються фронтальна (А) і профільна (В) осьові січні площини: А||Π2; В||Π3. Ліва передня четвертина, що відокремлюється від деталі, наведена для наочності контурними лініями. Частина деталі (етап 3), що наведена контуром, графічно зміщується на глядача одночасно з січними площинами (рис. 8.1.5, г). На частині деталі, що залишилась, наводяться фігури перерізів і виконується їх штрихування (рис. рис. 8.1.5, д) – етап 4. Завершальними побудовами розрізу є наведення контуру деталі та штрихування фігур перерізів.
У формах деталей, зокрема корпусних, має місце багато отворів циліндричних і конічних поверхонь, для зображення яких в розрізах аксонометричної проекції, необхідно будувати еліпси (кола), як це зображено на рисунку 8.1.6.
Більш детально послідовність зображення отворів у розрізі в аксонометрії можна прослідкувати на прикладі рисунку 8.1.7.
Деталь (рис. 8.1.7) обмежена гранними і кривими поверхнями. Спочатку будуються зображення основних форм (1), потім будується розріз (2), на якому добудовані еліпси основ отворів і наведені їх видимі частини в розрізі.
Розріз в аксонометрії можна виконувати січними ступінчастими площинами для визначених за формою деталей, як, наприклад, зображення деталі на рис. 8.1.8, на яких, як на видах (рис. 8.1.8, а), так і в аксонометрії (рис. 8.1.8, б) виконані складні розрізи кількома січними площинами.
