Відповідно до стандарту ДСТУ ISO 5456-3:2006 Кресленики технічні. Методи проеціювання. Частина 3. Аксонометричні зображення існує п’ять видів аксонометричних проекцій: 1) прямокутна ізометрична; 2) прямокутна симетрична; 3) косокутна симетрична (фронтальна); 4) косокутна ізометрична (фронтальна); 5) горизонтальна косокутна ізометрична.

У прямокутній аксонометричній проекції коло, що розміщене в площинах, паралельних до основних площин проекцій, зображують у вигляді еліпса. Велика вісь якого завжди перпендикулярна до тієї аксонометричної осі, яка відсутня для площини заданого кола, а мала вісь паралельна до неї (рис. 8.2.1). Еліпси вписують в ромби зі сторонами, що дорівнюють діаметрам кіл.

Побудова координатних осей (а, б) та нанесення штриховки (в) у прямокутній диметричній проекції наведено на рисунку 8.2.2.

На рисунку 8.2.3 зображено ізометричні проекції плоских фігур залежно від розміщення відносно основних площин проекцій. Під час виконання аксонометричних проекцій, еліпси, що зображують кола, дозволяється замінити на овали [28].

Овал (рис. 8.2.3) будують таким чином:

1) з центру О1 проводять прямі, що паралельні до двох аксонометричних осей, в площині яких лежить коло;

2) з точки О1 проводять велику вісь овалу, яка у площині кресленика перпендикулярна до третьої аксонометричної осі, а перпендикулярно до неї будують малу вісь;

3) будують коло заданого діаметра D та позначають точки перетину кола з осями – О2 і О3 , m і m1;

4) з точок О2 і О3 проводять дуги mm і m1m1 радіусами R=О2 m=О3m1;

5) з’єднують точку О3 з точками m1 та з точок перетину О4 і О5 проводять дуги радіусами r=О4 m=О5m.

Побудова овалів у прямокутній диметричній проекції в залежності від розміщення відносно основних площин наведена на рисунку 8.2.4. Овал, паралельний до площини хоу будують за таким алгоритмом:

1) визначають розміщення центра О1 через який проводять прямі, що паралельні до аксонометричних осей та велику вісь овалу, що перпендикулярна до осі z';

2) з центра овалу проводять коло заданого діаметра D, яке позначить на осі, що паралельна О'х', точки n і n1;

3) від центра О1 вздовж осі z' відкладають відрізки О1О2=О1О3=D;

4) з точок О2 і О3 радіусами R1=О2 r1=О3n проводять дуги nn i n1n1 до перетину з колом діаметра D;

5) з’єднуючи прямими точки О2 і О3 з точками n і n1 на перетині з великою віссю, отримують точки О4 і О5, з яких радіусами r=О4n=О5n проводять дуги, що окреслюють овал.

Побудова овалу, що паралельний до площини z'о'y', здійснюється за аналогічним алгоритмом.

Овал, що паралельний до площини х'о'z', будують таким чином:

1) визначають розміщення центру овалу, через який проводять прямі, що паралельні до аксонометричних осей і більшу вісь овалу, що перпендикулярна до осі y';

2) з центру овалу проводять допоміжне коло діаметра d=0,2D і відзначають точки перетину О7, О8, О9, О10;

3) з точок О9, О10 проводять дуги mm i m1m1 радіусом R2=О10m1, а з точок О7, О8 – дуги mm1 радіусом r2=О7m.

Виконуючи прямокутну диметричну проекцію (рис. 8.2.5), кола, що лежать в основних або паралельних до них площинах, проеціюють у вигляді еліпсів, які також зручно замінити овалами. Під час виконання косокутної диметричної (фронтальної) проекції елементи деталі (кола та їх частини), що лежать у площинах, які паралельні до фронтальної площини проекцій, зображують у аксонометрії без спотворення (рис. 8.2.6). Кола, що розміщені в горизонтальній та профільній площинах, проеціюють у вигляді еліпсів, які зручно замінювати овалами [28].

Обираючи вид аксонометрії, слід враховувати такі умови:

1) заборонено застосовувати ізометричну проекцію для призматичних та пірамідальних форм, що мають в основі квадрат (втрачається наочність);

2) проекціююча площина, що розміщена під кутом 45' до основних площин проекцій у прямокутній ізометрії, може перетворитися на пряму лінію, тому рекомендовано застосовувати прямокутну диметрію;

3) не слід застосовувати прямокутну диметрію для зображення сфери та її частин, так як сфера проеціюється у вигляді еліпса, який важко будувати;

4) найменшого спотворення повинна зазнавати сторона деталі, що надає найкраще уявлення про неї;

5) якщо довжина деталі перевищує її ширину і висоту, то вздовж довжини розміщують вісь, що не спотворюється [28].

Для забезпечення наочності та раціональності зображення деталі з розрізом необхідно проаналізувати її поверхні, складність графічних операцій при заміні розташування деталі відносно площин проекцій та раціональність визначення як загальної форми, так і окремих її елементів: в яких площинах координат стискуються форми, а в яких зображуються без спотворення.

Такий аналіз проведено на прикладі деталі простих симетричних форм при послідовному розміщенні її основи у площинах П1, П2, П3.

Спочатку розглянемо зображення розрізу деталі в прямокутній ізометрії (таблиця 8.1, зображення 1, 2, 3). Січні площини у випадку 1 обираються вертикальними осьовими – XOZ та YOZ. У перерізах цими площинами стінки основи та стінки ступінчатого циліндра з наскрізним осьовим отвором штрихуються. У випадку 2 виріз виконується площиною XOZ і XOY, а у випадку 3 січними площинами обираються YOZ і XOY.

Для наведеної форми деталі серед зображень 1, 2, 3 немає більш раціонального: однакова кількість операцій, однакові розміри перерізів. Очевидно, що вибір раціонального зображення буде залежати від конструкції деталі, особливо для деталей несиметричних форм.

На зображеннях 4, 5, 6 наведені стандартні диметричні форми деталі в прямокутній проекції з розрізом осьовими площинами. На зображеннях 4, 5 розміри перерізу площиною XOZ однакові та добре проглядаються, а розміри перерізів іншої стінки значно стискуються, і їх наочність залежить від співвідношення зовнішніх і внутрішніх форм. У випадку 6 фігури перерізів однакові, але стиснуті за глибиною. Для такого ракурсу деталі потрібна більша кількість графічних операцій.

Зображення деталі в косокутній диметрії (7, 8, 9) розрізаються вищенаведеними площинами і мало чим відрізняються від зображень 4, 5, 6. Проте, порівнюючи зображення за наочністю та швидкістю побудови, доцільним вважається зображення 9 із розташуванням осі виробу вздовж осі Y. Кола та квадрати поверхні деталі у цьому випадку зображуються в натуральну величину, що часто буває потрібним при конструюванні форм та розв’язанні інших технологічних задач.

На рисунку 8.2.7 корпусна деталь більш складних форм побудована також у косокутній (фронтальній) диметрії з розрізом осьовими площинами YOZ та XOY. Головний циліндр деталі з круглим фланцем та наскрізним циліндричним отвором розташований по осі Y. Його форми та прямокутний фланець корпуса зобразяться в натуральну величину. У січні площини потрапляють стінки вертикального циліндричного патрубка з круглим фланцем, ребро жорсткості та стінки прямокутного фланця. Наведене зображення має суттєві переваги над іншими аксонометричними проекціями, наведеними вище, у яких кола проеціюються еліпсами.

Якщо необхідно наочно зображати деталі типу багатоступінчастих валиків або деталі з великою кількістю циліндричних отворів, тоді рекомендується обирати косокутну диметрію, щоб вісь деталі збігалася з віссю Y або була їй паралельною.