Агресивність підлітків: причини, профілактика, корекція

Результати психологічних досліджень України, усього світу, численні факти прояву агресивності підлітків свідчать про актуальність і значущість цієї проблеми.

Таке становище насторожує, пробуджує бажання зрозуміти його причини, продумати й організувати засоби впливу на проблему принаймні на рівні своєї школи.

Корисна для розв’язання цієї проблеми християнська психологія, яка причиною прояву агресивності, гніву, ненависті у стосунках людей вважає невміння любити — Бога, себе, близьких, людей загалом.

Відповідно, метою роботи у навчальному закладі є пропаганда, встановлення, підтримка, відновлення стосунків любові.

У роботі з підлітками, в яких фіксується стійка агресивна форма поведінки, використано підхід А. Гольдштейна, який вважав, що потрібно давати когнітивні емоційні, поведінкові моделі правильної поведінки і від­працьовувати їх на рівні стійких навичок.

Таке оздоровлення мислення, почуттів, поведінки особистості і є корекцією агресивності.

Агресія (лат. agressio — напад) — мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає об’єктам нападу (живим і неживим) шкоди — фізичної і моральної (негативні переживання, стан напруження, страху, пригніченості тощо).

Розрізняють:

Агресію — зумисні дії, спрямовані на шкоду іншій людині чи групі людей або тварин.
Агресивність — здатність особистості, виражена в готовності до агресії.

Форми прояву агресії:

  • фізична дія проти когось;
  • запальність, грубість;
  • погрози, крики;
  • плітки, злі жарти;
  • вигуки в натовпі;
  • опозиційна манера поведінки.

Фізична агресія — така поведінка однієї особи щодо іншої, яка спричиняє значний фізичний біль, неважливо, залишаться на тілі сліди чи ні.

Фізичними наслідками агресії можуть бути:

  • каліцтво;
  • різні соматичні хвороби, спричинені пошкодженням зовнішніх органів або органічними пошкодженнями мозку;
  • смерть.

Емоційні наслідки агресії:

  • відсутність почуття безпеки, єдності з найближчими людьми;
  • понижена самооцінка;
  • почуття розгубленості, кривди і вини;
  • проблеми у встановленні контактів.

Психологічна агресія є поняттям, яке охоплює багато негативних проявів поведінки щодо іншої людини:

  • емоційне відчуження;
  • образливі прізвиська (так звана словесна агресія);
  • надмірна вимогливість і не зважання на можливості іншої особи.

Інакше кажучи, це насильство без прямих фізичних наслідків, яке спричиняє негативні переживання. Воно викликає спустошення в емоційній і – пізнавальній сфері жертви.

Результатом психологічної агресії є:

  • боязкість;
  • почуття несправедливості і безглуздості;
  • інше (наприклад, розлади сну, пригніченість, нервовість, агресивна поведінка, думки і спроби самогубства).

Жертви психологічного насильства страждають на депресію, нервовість, ізолюють себе від оточення або відгороджуються від інших своїми – негативними очікуваннями.

Сексуальна агресія є найвідразливішою і найшкідливішою — з огляду на наслідки, які вона спричиняє, — формою насильства. Дитина в таких випадках вва­жається сексуальним об’єктом, яким інша особа (частіше дорослий, ніж одноліток) маніпулює задля задоволення власних потреб.

Ознаки того, що до дитини було застосо­ване насильство:

  • батьки не можуть пояснити причину фізичних травм дитини або у їхньому поясненні існують невідповідності, неузгодженість;
  • перекладання провини на інших; пояснення не збігаються з результатами медичного огляду;
  • вагітність або венеричне захворювання;
  • проблеми з навчанням у школі або помітні зміни в успішності;
  • недостатня концентрація уваги;
  • порушення сну (нічні жахи, страх перед засинанням, тривожний або надто тривалий сон);
  • відстороненість;
  • клінічна депресія;
  • нездатність знайти друзів;
  • втечі, агресивна та злочинна поведінка;
  • зловживання алкоголем і наркотиками;
  • часта відсутність на заняттях, раптові провали у виконанні учнівських обов’язків;
  • страх домашнього життя, який демонструється раннім приходом до навчального закладу або пізнім відходом;
  • надзвичайний страх до чоловіків (у випадках, якщо зловмисник — чоловік, а жертва — дівчинка);
  • безпричинний страх;
  • спроби самогубства.

Емоційна агресія є наслідком збуджених емоцій і проявляється, коли особа переживає страх чи злість, наприклад, коли її принизили публічно. Під впливом зібраних негативних емоцій людина реагує агресивною поведінкою на джерело неприємних відчуттів.

Моббінг (англ. mob — «натовп», «зібрання») — застосування психологічного терору групою щодо однієї особи.

На думку психологів, у дітей можуть виникнути такі психологічні прояви моббінгу: розлади шлунку, мігрені, напруження м’язів, зменшення імунітету, нервовість.

Існує декілька причин виникнення та прояву агресії.

Особистісні:

  • нестійкість емоційного стану, збудливість, подразливість, депресивність, тривожність, скутість, невпевненість у собі;
  • генетична спадковість;
  • фрустрації (часті невдоволення);
  • низьке почуття власної значущості, низька самооцінка;
  • невміння контролювати сильні прояви негативних почуттів (злість, образи);
  • відсутність уміння конструктивно розв’язувати конфлікти;
  • фізіологічні особливості організму у підлітковому віці;
  • категоричність суджень і юнацький максималізм, надмірна критичність;
  • хисткість, несформованість світоглядних позицій;
  • несумісність особистості з кризовим соціумом.

Сімейні:

  • порушення емоційного контакту між батьками і дітьми;
  • надмірна батьківська толерантність до агресивної поведінки дітей;
  • прояви агресивної поведінки батьків між собою, щодо дітей та інших людей;
  • суворі фізичні покарання дітей;
  • відсутність тепла, розуміння у відносинах із дитиною;
  • надмірна свобода або надмірний контроль у ставленні до дітей;
  • непослідовність виховних впливів на дитину;
  • соціальне розшарування у суспільстві;
  • соціальне сирітство і напівсирітство;
  • нездатність сім’ї адаптуватись до стресів і соціальних негараздів;
  • нездатність сім’ї витримати випробування владою та грошима.

Медіа-причини:

  • популяризація моди на твердість, силу, агресію;
  • систематичний показ брутальних і жорстоких сцен на екрані;
  • приглушення почуття емпатії та співпереживання;
  • жорстокі комп’ютерні ігри;
  • сприйняття соціального напруження та суспільного невдоволення;
  • пропаганда гультяйства, цинізму, сексуальної розбещеності, насильства;
  • навіювання почуття «нормальності» проявів насильства;
  • віртуальне сприймання дійсності.

Причини проявів агресії, вкорінені в учнівському середовищі:

  • забагато учнів у групі;
  • обмежена можливість вийти із групової праці, брак умов для творчості;
  • обмежена рухливість;
  • організаційна структура навчального закладу(навчання по змінах, «вікна», плинність педагогічного складу);
  • рівень шуму, декор приміщень, надмір подразників, які сприяють агресії;
  • великі навчальні навантаження, що провокують втому і роздратування;
  • відсутність зміни видів діяльності;
  • велика кількість явних і неявних заборон;
  • негативний вплив референтних груп і неформальних лідерів.

Педагогічні причини:

  • неконструктивне розв’язання ситуації педагогом;
  • лихослів’я викладачів;
  • приниження учня, постійна критика, висміювання;недооцінка досягнень учня, необ’єктивне оцінювання;
  • невміння вчителя контролювати сильні почуття та емоції;
  • навішування ярликів і стереотипне сприймання учня;
  • невдоволеність викладача своїм статусом, низьким матеріальним становищем, потенційна заздрість до успішніших дітей.

Профілактика та корекція агресивності підлітків

Вдома – це створення підтримки, відновлення позитивного мікроклімату в сім’ї, реалізація успішної виховної моделі, формування навичок конструктивного розв’язання конфліктів, толерантного реагування на агре­сивну поведінку дітей і підлітків, навичок контролю за власним гнівом.

У навчальному закладі це усвідомлення викладача та формування власного стилю педагогічного спілкування з учнями, навичок вибору вдалої стратегії і тактики в реагуванні на агресивну поведінку учнів різного віку та їхній характерологічний тип, контроль за власним гнівом.

У групі це створення умов класним керівником для формування та функціонування таких групових цінностей та норм як доброзичливість, повага, вміння прощати, терпимість тощо.