Результати психологічних досліджень України, усього світу, численні факти прояву агресивності підлітків свідчать про актуальність і значущість цієї проблеми.
Таке становище насторожує, пробуджує бажання зрозуміти його причини, продумати й організувати засоби впливу на проблему принаймні на рівні своєї школи.
Корисна для розв’язання цієї проблеми християнська психологія, яка причиною прояву агресивності, гніву, ненависті у стосунках людей вважає невміння любити — Бога, себе, близьких, людей загалом.
Відповідно, метою роботи у навчальному закладі є пропаганда, встановлення, підтримка, відновлення стосунків любові.
У роботі з підлітками, в яких фіксується стійка агресивна форма поведінки, використано підхід А. Гольдштейна, який вважав, що потрібно давати когнітивні емоційні, поведінкові моделі правильної поведінки і відпрацьовувати їх на рівні стійких навичок.
Таке оздоровлення мислення, почуттів, поведінки особистості і є корекцією агресивності.
Агресія (лат. agressio — напад) — мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає об’єктам нападу (живим і неживим) шкоди — фізичної і моральної (негативні переживання, стан напруження, страху, пригніченості тощо).
Розрізняють:
Агресію — зумисні дії, спрямовані на шкоду іншій людині чи групі людей або тварин.
Агресивність — здатність особистості, виражена в готовності до агресії.
Форми прояву агресії:
- фізична дія проти когось;
- запальність, грубість;
- погрози, крики;
- плітки, злі жарти;
- вигуки в натовпі;
- опозиційна манера поведінки.
Фізична агресія — така поведінка однієї особи щодо іншої, яка спричиняє значний фізичний біль, неважливо, залишаться на тілі сліди чи ні.
Фізичними наслідками агресії можуть бути:
- каліцтво;
- різні соматичні хвороби, спричинені пошкодженням зовнішніх органів або органічними пошкодженнями мозку;
- смерть.
Емоційні наслідки агресії:
- відсутність почуття безпеки, єдності з найближчими людьми;
- понижена самооцінка;
- почуття розгубленості, кривди і вини;
- проблеми у встановленні контактів.
Психологічна агресія є поняттям, яке охоплює багато негативних проявів поведінки щодо іншої людини:
- емоційне відчуження;
- образливі прізвиська (так звана словесна агресія);
- надмірна вимогливість і не зважання на можливості іншої особи.
Інакше кажучи, це насильство без прямих фізичних наслідків, яке спричиняє негативні переживання. Воно викликає спустошення в емоційній і – пізнавальній сфері жертви.
Результатом психологічної агресії є:
- боязкість;
- почуття несправедливості і безглуздості;
- інше (наприклад, розлади сну, пригніченість, нервовість, агресивна поведінка, думки і спроби самогубства).
Жертви психологічного насильства страждають на депресію, нервовість, ізолюють себе від оточення або відгороджуються від інших своїми – негативними очікуваннями.
Сексуальна агресія є найвідразливішою і найшкідливішою — з огляду на наслідки, які вона спричиняє, — формою насильства. Дитина в таких випадках вважається сексуальним об’єктом, яким інша особа (частіше дорослий, ніж одноліток) маніпулює задля задоволення власних потреб.
Ознаки того, що до дитини було застосоване насильство:
- батьки не можуть пояснити причину фізичних травм дитини або у їхньому поясненні існують невідповідності, неузгодженість;
- перекладання провини на інших; пояснення не збігаються з результатами медичного огляду;
- вагітність або венеричне захворювання;
- проблеми з навчанням у школі або помітні зміни в успішності;
- недостатня концентрація уваги;
- порушення сну (нічні жахи, страх перед засинанням, тривожний або надто тривалий сон);
- відстороненість;
- клінічна депресія;
- нездатність знайти друзів;
- втечі, агресивна та злочинна поведінка;
- зловживання алкоголем і наркотиками;
- часта відсутність на заняттях, раптові провали у виконанні учнівських обов’язків;
- страх домашнього життя, який демонструється раннім приходом до навчального закладу або пізнім відходом;
- надзвичайний страх до чоловіків (у випадках, якщо зловмисник — чоловік, а жертва — дівчинка);
- безпричинний страх;
- спроби самогубства.
Емоційна агресія є наслідком збуджених емоцій і проявляється, коли особа переживає страх чи злість, наприклад, коли її принизили публічно. Під впливом зібраних негативних емоцій людина реагує агресивною поведінкою на джерело неприємних відчуттів.
Моббінг (англ. mob — «натовп», «зібрання») — застосування психологічного терору групою щодо однієї особи.
На думку психологів, у дітей можуть виникнути такі психологічні прояви моббінгу: розлади шлунку, мігрені, напруження м’язів, зменшення імунітету, нервовість.
Існує декілька причин виникнення та прояву агресії.
Особистісні:
- нестійкість емоційного стану, збудливість, подразливість, депресивність, тривожність, скутість, невпевненість у собі;
- генетична спадковість;
- фрустрації (часті невдоволення);
- низьке почуття власної значущості, низька самооцінка;
- невміння контролювати сильні прояви негативних почуттів (злість, образи);
- відсутність уміння конструктивно розв’язувати конфлікти;
- фізіологічні особливості організму у підлітковому віці;
- категоричність суджень і юнацький максималізм, надмірна критичність;
- хисткість, несформованість світоглядних позицій;
- несумісність особистості з кризовим соціумом.
Сімейні:
- порушення емоційного контакту між батьками і дітьми;
- надмірна батьківська толерантність до агресивної поведінки дітей;
- прояви агресивної поведінки батьків між собою, щодо дітей та інших людей;
- суворі фізичні покарання дітей;
- відсутність тепла, розуміння у відносинах із дитиною;
- надмірна свобода або надмірний контроль у ставленні до дітей;
- непослідовність виховних впливів на дитину;
- соціальне розшарування у суспільстві;
- соціальне сирітство і напівсирітство;
- нездатність сім’ї адаптуватись до стресів і соціальних негараздів;
- нездатність сім’ї витримати випробування владою та грошима.
Медіа-причини:
- популяризація моди на твердість, силу, агресію;
- систематичний показ брутальних і жорстоких сцен на екрані;
- приглушення почуття емпатії та співпереживання;
- жорстокі комп’ютерні ігри;
- сприйняття соціального напруження та суспільного невдоволення;
- пропаганда гультяйства, цинізму, сексуальної розбещеності, насильства;
- навіювання почуття «нормальності» проявів насильства;
- віртуальне сприймання дійсності.
Причини проявів агресії, вкорінені в учнівському середовищі:
- забагато учнів у групі;
- обмежена можливість вийти із групової праці, брак умов для творчості;
- обмежена рухливість;
- організаційна структура навчального закладу(навчання по змінах, «вікна», плинність педагогічного складу);
- рівень шуму, декор приміщень, надмір подразників, які сприяють агресії;
- великі навчальні навантаження, що провокують втому і роздратування;
- відсутність зміни видів діяльності;
- велика кількість явних і неявних заборон;
- негативний вплив референтних груп і неформальних лідерів.
Педагогічні причини:
- неконструктивне розв’язання ситуації педагогом;
- лихослів’я викладачів;
- приниження учня, постійна критика, висміювання;недооцінка досягнень учня, необ’єктивне оцінювання;
- невміння вчителя контролювати сильні почуття та емоції;
- навішування ярликів і стереотипне сприймання учня;
- невдоволеність викладача своїм статусом, низьким матеріальним становищем, потенційна заздрість до успішніших дітей.
Профілактика та корекція агресивності підлітків
Вдома – це створення підтримки, відновлення позитивного мікроклімату в сім’ї, реалізація успішної виховної моделі, формування навичок конструктивного розв’язання конфліктів, толерантного реагування на агресивну поведінку дітей і підлітків, навичок контролю за власним гнівом.
У навчальному закладі це усвідомлення викладача та формування власного стилю педагогічного спілкування з учнями, навичок вибору вдалої стратегії і тактики в реагуванні на агресивну поведінку учнів різного віку та їхній характерологічний тип, контроль за власним гнівом.
У групі це створення умов класним керівником для формування та функціонування таких групових цінностей та норм як доброзичливість, повага, вміння прощати, терпимість тощо.