Думка про смерть уводить нас в оману, адже вона змушує нас забувати жити.
Люк Вовенарг
За останні 10 років щорічно в Україні від самогубств гине приблизно 13000 осіб…
За період із 1985 по 2010 роки загальна кількість загиблих унаслідок самогубств перевищила 250 000 осіб…
Щодня в Україні в результаті самогубств умирає 35—40 осіб і вчиняється близько 500 суїцидальних спроб…
Кількість загиблих унаслідок самогубств в Україні перевищує кількість загиблих у результаті вбивств та аварій на транспорті…
Майже втричі збільшилась кількість самогубств серед підлітків за останнє десятиріччя.
Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень:
27,2 % дітей віком 10—17 років втрачають бажання жити;
17,8 % — уважають, що всім байдуже;
25,5 % — не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини;
51,9 %— не стримуються в ситуації конфлікту.
Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. При цьому дівчата втричі частіше скоюють суїцидальні спроби, ніж юнаки.
Хочуть позбавити себе життя зазвичай діти з неблагополучних родин. У таких родинах часто трапляються конфлікти між батьками, а також батьками й дітьми із застосуванням насильства; батьки ставляться до дітей недоброзичливо й навіть вороже. Чинниками ухвалення рішення вкоротити собі віку можуть бути:
- економічні проблеми в родині;
- рання втрата батьків;
- відсутність взаєморозуміння між батьками й дитиною;
- хвороба матері;
- розлучення батьків.
Причиною спроби самогубства може бути депресія (через утрату об’єкта любові), яка супроводжується сумом, пригніченістю, утратою інтересу до життя та відсутністю мотивації до розв’язання нагальних життєвих завдань. Іноді депресія може й не проявлятися настільки очевидно: підліток намагається приховати її за підвищеною активністю, надмірною увагою до дріб’язків або зухвалою поведінкою — правопорушеннями, уживанням наркотиків тощо.
Найбільшим є ризик самогубства серед тих, хто вживає наркотики або алкоголь, під впливом яких підвищується ймовірність раптових імпульсів. Трапляється і таке, що смерть від передозування є навмисною.
Для багатьох підлітків, схильних до самогубства, притаманна висока навіюваність і прагнення до наслідування. Якщо трапляється одне самогубство, то воно стає сигналом до дії для інших підлітків, схильних до цього. Невеликі групи дітей навіть поєднувалися з метою створення якоїсь субкультури самогубств. Потенційні самогубці часто мають родичів, які покінчили із собою.
Суїцид може бути безпосереднім результатом душевної хвороби. Деякі підлітки страждають на галюцинації, коли чийсь голос наказує їм накласти на себе руки. Спричинити самогубство може почуття провини та (або) страху й ворожості. Підлітки можуть важко переживати невдачі в особистих взаєминах. Дівчатам може здаватися, що вони вагітні.
Спроба самогубства — це бажання привернути увагу до свого лиха або викликати співчуття в людей, які оточують. Піднімаючи на себе руку, дитина вдається до останнього аргументу в суперечці з батьками. Вона нерідко уявляє смерть як якийсь тимчасовий стан, і після якого вона опам’ятається і знову житиме.
Підліток, щиро бажаючи вмерти в нестерпній для нього ситуації, насправді хоче лише налагодити взаємини з оточенням. Тут немає спроби шантажу, але є наївна віра: нехай хоча б його смерть приведе до ладу взаємини батьків, тоді скінчаться всі лиха, вони знову заживуть у злагоді й спокої.
Що ж відбувається з батьками, якщо власна дитина не може до них докричатися? Чому вони глухі настільки, що сину (доньці) доводиться пхати голову в зашморг, щоб його (її) почули?
Упевненість у власній правоті й непогрішності робить батьків разюче нетерпимими, нездатними без оцінок, осуду й повчання просто любити та підтримувати дитину. Дорікаючи їй, батьки вимовляють часом слова настільки злі й образливі, що ними справді можна вбити. Вони при цьому не думають, що своїм криком буквально штовхають дитину на небезпечний для життя вчинок.
П’ятнадцятирічна дівчинка після опіку стравоходу (вона випила пляшку ацетону під час скандалу з матір’ю) розповідала: «Я була готова на все, аби тільки змусити її замовчати, я навіть вимовити не можу, як вона мене обзивала». Дівчинка не збиралася вмирати. А роки скитання по хірургічних відділеннях, складні операції та втрачене здоров’я — ось ціна невміння і небажання матері тримати себе в руках, коли їй здалося, що донька занадто яскраво нафарбувалася.
Батькам варто пам’ятати!
Якщо скандал уже розгорівся, слід зупинитися, змусити себе замовчати, усвідомлюючи свою правоту. У стані афекту підліток украй імпульсивний та агресивний.
Будь-який гострий предмет, що потрапив до рук, ліки у вашій аптечці, підвіконня у вашій квартирі — усе стане реально небезпечним, загрозливим для життя дитини.
Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й ситуаційні.
Словесні ознаки
Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може:
Прямо і явно говорити про смерть:
- «Я збираюся покінчити із собою»;
- «Я не можу так далі жити».
Побічно натякати про свій намір:
- «Я більше не буду ні для кого проблемою»;
- «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».
- Багато жартувати на тему самогубства.
- Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.
Поведінкові ознаки
- Роздавати людям, які оточують, речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.
- Демонструвати радикальні зміни в поведінці, наприклад:
- у їжі — їсти замало або забагато;
- у сні — спати занадто мало або занадто багато;
- у зовнішньому вигляді — стати неохайним (ою);
- у навчальних звичках — пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з однокласниками, бути дратівливим (ою), похмурим(ою), перебувати в пригніченому настрої;
- замкнутися, відсторонитися від родини і друзів;
- бути надмірно діяльним(ою) або, навпаки, байдужим(ою) до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.
- Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу
Ситуаційні ознаки
Людина може зважитися на самогубство, якщо вона:
- Соціально ізольована (не має друзів або має лише одного друга), почуває себе знедоленою.
- Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині — у взаєминах із батьками або між батьками; алкоголізм — особиста або сімейна проблема).
- Почуває себе жертвою насильства — фізичного, сексуального або емоційного.
- Учиняла раніше спроби суїциду.
- Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини.
- Перенесла тяжку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).
- Занадто критично налаштована до себе.
Якщо є реальна схильність школяра до самогубства, то зазначені нижче поради допоможуть змінити ситуацію.
Наведені далі запитання й зауваження допоможуть почати розмову про самогубство й визначити ступінь ризику в цій ситуації: «Схоже, у тебе щось трапилося. Що тебе тривожить?».
Твердження про те, що криза вже минула, не мають увести вас в оману. Часто дитина може відчути полегшення після розмови про самогубство, але незабаром знову повернеться до тих самих думок.
Тому так важливо не залишати її на самоті навіть після успішної розмови. Підтримуйте її і будьте наполегливими. Людині у стані душевної кризи потрібні суворі стверджувальні вказівки. Усвідомлення вашої компетентності, зацікавленості її долею та готовності допомогти нададуть емоційну опору.
Переконайте дитину в тому, що вона зробила правильний крок, прийнявши вашу допомогу. Оцініть її внутрішні резерви. Якщо людина зберегла здатність аналізувати і сприймати поради людей, які її оточують, їй буде легше повернути душевні сили і стабільність.
Варто взяти до уваги й інші можливі джерела допомоги:
- друзів;
- родину;
- лікарів;
- священиків, до яких можна звернутися.
Спробуйте переконати підлітка звернутися до фахівців — психолога, лікаря. У протилежному випадку зверніться до них самі, щоб разом розробити стратегію допомоги.
Психолог. Просимо відповісти на деякі запитання (заповнити бланк анкети), які допоможуть скласти картину взаємин із дитиною.
Поради батькам
- Уважно вислухайте підлітка, який зважився на самогубство. У стані душевної кризи кожному з нас насамперед необхідний хтось, готовий нас вислухати. Докладіть максимальнихзусиль, щоб зрозуміти проблему, приховану за словами.
- Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини. Якщо вона вже має конкретний план самогубства, то ситуація є гострішою, ніж якщо ці плани розпливчасті й невизначені.
- Оцініть глибину емоційної кризи. Підліток може зазнавати серйозних труднощів, але при цьому не думати про самогубство. Часто людина, яка нещодавно перебувала у стані депресії, раптом починає бурхливу, невпинну діяльність. Така поведінка також може слугувати підставою для тривоги.
- Уважно поставтеся до всіх навіть, найнезначніших образ і скарг. Не зневажайте нічим зі сказаного. Він або вона можуть і не давати волі почуттям, приховуючи свої проблеми, але водночас перебувати у стані глибокої депресії.
- Не бійтеся прямо запитати, чи не думають він або вона про самогубство. Досвід засвідчує, що таке запитання рідко завдає шкоди. Часто підліток буває радий можливості відкрито розповісти про свої проблеми.
Анкета для батьків
Бланк
- Чи було бажаним народження Вашої дитини?
- Чи Ви щодня цілуєте свою дитину, говорите ласкаві слова або жартуєте з нею?
- Чи Ви щовечора розмовляєте з дитиною щиро й обговорюєте прожитий нею день?
- Чи раз на тиждень проводите з нею дозвілля (кіно, концерт, театр, відвідування родичів, похід на лижах тощо)?
- Чи обговорюєте Ви з дитиною сімейні проблеми, ситуації, плани?
- Чи обговорюєте Ви з дитиною її імідж, моду, манеру одягатися?
- Чи знаєте Ви її друзів (чим вони займаються, де живуть)?
- Чи в курсі Ви про дозвілля своєї дитини, хобі, заняття?
- Чи в курсі Ви щодо закоханості або симпатій дитини?
- Чи знаєте Ви про її недругів, недоброзичливців, ворогів?
- Чи знаєте Ви, який її улюблений предмет у школі?
- Чи знаєте Ви, хто улюблений учитель Вашої дитини?
- Чи знаєте Ви, якого вчителя вона не любить у школі?
- Чи в разі суперечки Ви першим ідете на примирення, починаєте розмову?
- Ви не ображаєте й не принижуєте своєї дитини?