Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний. І це справді так. Українська мова є найціннішим скарбом нашої нації. Вона може втішити серце, загоїти душевні рани, недарма її називають солов’їною.
9 листопада – День української мови та писемності ,який традиційно відзначається у день пам’яті преподобного Нестора Літописця. Це свято нині крокує державою по-особливому. Тому кожен громадянин України сьогодні, як ніколи відчуває свою причетність до свого народу, до своєї мови. Бо мова – це той інструмент, який об’єднує націю у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Життя мови залежне від народу, який несе її у своїй душі, у своїх звичаях, традиціях, у піснях і у своїй культурі.
В цей день у нашому навчальному закладі відбувся захід у формі усного журналу «Українська мова – мова єднання».
Зі сцени актової зали звучали слова любові до рідної мови,студенти простежили розвиток мови та книгодрукування від найдавніших часів до сьогодення. Адже саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і величезний досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської. Як сказав Володимир Сосюра: «Мова – це душа народу, а народ без мови не народ».
Такі заходи спрямовані на підтримку рідної мови, її вивчення та розвиток, пропаганду і популяризацію, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Все це гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.
Тож вивчаймо рідну мову, плекаймо її, турбуймося про її долю, удосконалюймо та збагачуймо!
Тамара МІСКОВЕЦЬ, Наталія КУЗИК