Здобувачі освіти групи М-11 відділення економіки і підприємницта під керівництвом Оксани Межової долучилися до Національного тижня читання поезії-2025, ініційованого Українським інститутом книги. Захід, що проходив з 17 по 23 березня, об’єднав поціновувачів літератури з усієї країни, а здобувачі освіти продемонстрували глибоке занурення у творчість Юрія Іздрика.
У Всесвітній день поезії учасники з натхненням декламували вірші одного з найвідоміших українських поетів, лауреата Шевченківської премії – 2025 року. Його поезія, що характеризується екзистенційною глибиною та художніми експериментами, ставить перед читачем важливі питання про людські переживання, пошуки себе, кохання та внутрішню боротьбу.
Здобувачі освіти ознайомили слухачів з низкою знакових творів Юрія Іздрика, серед яких «Молитва», «Знамення», «Інший», «Все, що у тебе є», «W», «Ниті між нами тонкі й невидимі», «Технологія сповіді», «Є час, коли камінь наріжний – зброя», «Збережи в собі», «Пуп’янки сонно розплющують очі». Ці поезії пронизані глибокими філософськими роздумами та емоційністю, що знайшло своє відображення під час декламування.
Захід не лише ознайомив учасників з творчістю Юрія Іздрика, а й дав можливість глибше відчути його поезію через живе слово та емоційну віддачу декламаторів. Такий підхід надав кожному віршу нової сили і глибини, підкреслюючи складність і багатогранність тем, які порушує митець у своїх творах.
Наприклад, вірш «Молитва» став глибоко духовним дослідженням пошуку внутрішньої рівноваги та очищення. «Знамення» звертається до передчуття доленосних подій, а «Інший» розкриває потребу людини в іншому, як у джерелі підтвердження її власного існування та значущості. «Все, що у тебе є» висвітлює болючий зв’язок між втратою та цінністю, в той час як поезії «W» і «Ниті між нами тонкі й невидимі» розмірковують про відчуженість і прагнення до цілісності. «Технологія сповіді» дає змогу глибоко поринути в рефлексії каяття та прощення, а «Є час, коли камінь наріжний – зброя» показує випробування та духовні пошуки.
Особливу атмосферу заходу створювала щирість емоцій учасників, які не лише читали вірші, а й передавали їхній зміст через власні переживання, інтонацію та ритм. Читання супроводжувалося обговоренням творчості Юрія Іздрика, аналізом його тематики, образності та метафорики. Захід продемонстрував, що поезія — це жива емоційна реальність, здатна об’єднувати покоління, надихати молодь замислитися над життєвими питаннями, знаходити нові сенси та переосмислювати сучасну реальність.
Оксана Межова