Депортація кримських татар — геноцид, складовою частиною якого було насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини — з Криму, здійснене упродовж 18–21 травня 1944 року, а прибуття ешелонів закінчилося 4 червня 1944-го; один зі злочинів радянського тоталітарного режиму. Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року. Під час виселення і в перші роки після нього загинуло від 27%, згідно з офіційними даними НКВС, до 46,2% депортованих або від третини до приблизно половини народу.
18 травня 1944 року — день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та, ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки, — є днем трауру в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар, заборонив етнонім кримські татари, і більше ніж 40 років у переписах населення СРСР (1959, 1970, 1979 років) згадки про кримських татар були заборонені.
Офіційною «причиною» депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, тому дії сталінської влади щодо насильницького виселення кримських татар із Криму були цілком злочинними, адже жоден народ, за всіма міжнародно-правовими нормами, не може і не повинен бути відповідальним та підлягати покаранню за дії, скоєні окремими його представниками.
Здобувачі освіти Відокремленого структурного підрозділу Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій переглянули відеоматеріали, ознайомились із спогадами людей, які пережили депортацію та виступили на конференції «Пам’ять заради майбутнього» з доповідями, порівнюючи події 1944 року з 2014, коли Крим був анексований росією. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих під час депортації та героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні.
Патрай Н.О.