“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”
Панас Мирний
День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
Традиційним стало відзначення цього свята в нашому коледжі на відділенні загальноосвітньої підготовки. Студенти першого курсу груп №25, 36/40 підготували літературно-музичну композицію «Мова-пісня душі, покладена на слова…»
У святковій залі зібралися учні, студенти-щирі українці, котрим небайдужа доля рідного слова, бо найбільший скарб будь-якого народу це його мова. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
Слова про багатство, величність і можливості рідної мови лунали з вуст студентів чудовими поезіями, піснями та складеним оповіданням, в якому всі слова починалися з однієї літери.
Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!
