Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Володимир Сосюра
Напередодні перших днів весни студенти відділень туризму та готельно-ресторанної справи й економіки і підприємництва під керівництвом викладача Чуй Катерини Ігорівни підготували відкриту літературну годину «Так ніхто не кохав…». Любов – це сила, яка змушує мріяти, літати у хмарах і здійснювати подвиги. Вона є музою для письменників, художників, композиторів. У художній літературі – у прозі й поезії – їй віддано чільне місце. І хай написано відомі твори багато літ тому, вони й нині читаються з незмінним інтересом, бо високі почуття хвилюють нас віддавна, і багато в чому незбагненні й досі.
Для письменників кохання – наче світло в кінці тунелю: без нього життя перетворюється на темряву та вічні пошуки себе. Творчість будь-якого поета чи прозаїка – це передусім історія його кохання, зрад, інтриг і пристрастей. Чим зумовлений цей вражаючий постійний інтерес до особистого життя видатних людей? У тому, кого і як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у митців це один із ключів до розкриття таємниці їхньої творчості.
Ведучі заходу – Бондарук Анна і Шевчук Ірина, Борійчук Світлана й Котович Ольга, Климчук Ліза – розповіли п’ять неймовірних історій: про три великих кохання Івана Франка та шлюб з Ольгою Хоружинською; любовний трикутник між Вірою Коцюбинською, Михайлом Коцюбинським та Олександрою Аплаксіною; про світло любові Олександра та Варвари Довженків; трагічну історію кохання Лесі Українки та Сергія Мержинського; про пристрасть відомого романтика й лицаря української літератури – Василя Симоненка. Завдяки Ірині Клекоцюк, Максиму Сітовському та Оксані Шоцькій були поставлені мінісценки, зачитані листи Варвари Довженко до чоловіка та Лесі Українки до свого коханого Сергія. Ліричні поезії українських класиків декламували Крук Катерина, Приймачок Анастасія, Рудчик Аліна, Шворак Ангеліна, Стельмащук Оксана, Веремко Максим. Прозвучали покладені на музику поезії Василя Симоненка «Ну скажи – хіба не фантастично» та Івана Франка «Чому являєшся мені у сні?», які завдяки сучасним українським гуртам і виконавцям стали близькі молоді.
Студенти пересвідчилися, що письменники – звичайні люди, які так само переживають, страждають, кохають. Як писав Іван Франко: «Щасливий не той, кого люблять, а той, хто любить». Ці слова класика, наповнені добром і любов’ю, досі бринять у серцях українців.
Чуй К. І.
