Студенти коледжу переглянули історичний фільм «Крути 1918»

З 18-22 лютого 2019 року на відділенні загальноосвітньої підготовки ВоК НУХТ проходить тиждень історії, присвячений пам’яті Героїв Небесної Сотні. Але без знання минулого немає майбутнього. Тому тиждень було розпочато з перегляду історичного фільму «Крути 1918», який відбувся в кінотеатрі «Промінь».

Студентами І-ІІ курсів коледжу було проведено паралелі історії – сто років тому відбулась одна з найтрагічніших подій в історії нашої країни. Українські студенти віддали своє життя, аби захистити Київ від наступу більшовиків. Сьогодні складається враження, що історія повторюється. Принаймні так вважає більшість українців. Однак факт залишається фактом, цей бій залишив неабиякий слід в нашій національній пам’яті.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ…

Саме ці слова Павло Тичина присвятив молодим українцям, які загинули у бою під Крутами у 1918 році. Бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу.

Історична довідка. Бій під Крутами – бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У бою під Крутами оборонці української державності виконали наказ командування і зупинили стрімкий наступ ворога. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Сучасників особливо вразило поховання 27 сильних, в повному розквіті сил юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».