У межах тижня, присвяченого 150-річчю від дня народження видатної дочки українського народу, в коледжанській бібліотеці відбулася презентація мовознавчо-літературних досліджень студентів групи КІ-11.
Майбутні ІТ-фахівці досліджували лексичні особливості поетичного мовлення у творах Лесі Українки. Зокрема, свою увагу студенти зосередили на волинізмах у творі «Лісова пісня» і в черговий раз переконалися у нерозривному зв’язку творчої спадщини Лесі Українки з культурою рідного народу.
Відкрила захід методист коледжу, викладач-філолог Людмила Бурило, яка привітала з урочистою датою, побажала плідних розвідок та подякувала студентам за те, що цікавляться лесезнавством та діалектними особливостями краю, в якому народилися. Також Людмила Олексіївна зазначила, що нам, волинянам, пощастило жити на землі, яка пам’ятає Лесю Українку, бачити особисті речі та книги, читати листи, яких торкалася рука поетеси. «Ми повинні своїм життям і своїми вчинками до неї дорівнятися», – наголосила викладачка.
Принципова в усьому, геніальна письменниця була вірна своєму принципові творити літературну мову з усіх діалектів. Робила це вона, черпаючи мовні перлини з поліських, точніше ковельських, говірок, які в основі своїй мають багато спільного із загальнонародною українською мовою. І це аргументовано, наводячи приклади, довели студенти відділення інформатики та комп’ютерної техніки, які в своїх дослідженнях розбиралися з особливостями говірок Волинського Полісся, опрацьовували своєрідну лексику, фразеологію, які є характерні для перехідної смуги поліського або північного діалекту. Сама Леся Українка називала цей стиль «нашим», «волинським».
На завершення заходу викладач української мови та літератури Вікторія Ступінь наголосила своїм вихованцям, аби ті не боялися використовувати у своєму мовленні волинізми, бо це специфічний поліський дивосвіт, який виграє різними барвами, розкриває нашу ментальність, надає кожному неповторного індивідуального шарму. Адже колорит нашої мови залежить не лише від досконалого володіння літературними канонами, а й від діалектів, які збагачують мовлення.
Бурило Л.О., Ступінь В.М.
