21 березня — Всесвітній день поезії, свято, встановлене ЮНЕСКО у 1999 році. Вперше його відзначили у 2000 році, і відтоді цей день є нагадуванням про силу слова та глибину людських почуттів. Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, здатна стати відповіддю на найгостріші духовні запити сучасності. Відповіді на ці запити знаходимо у творах королеви поезії Ліни Костенко, яка днями відзначила свій 95-річний ювілей.
Її вірші — це дзеркало душі народу, голос правди та джерело натхнення. Під час заходу студенти групи ІПЗ-11, ІПЗ-12 (викладач Бурило Л.О.) декламували твори “Життя іде і все без коректур”, “Страшні слова, коли вони мовчать”, “Крила”, “І все на світі треба пережити”, “На світі можна жить без еталонів” та ін. Кожен рядок звучав, наче живий відгук у серцях слухачів, проникаючи у найглибші закутки свідомості.
Здобувачі освіти також поділилися цікавими фактами з життя Ліни Костенко, згадали її внесок у розвиток української культури та літератури. Поетеса не лише майстерно володіє словом, а й вчить нас гідності, мужності та любові до Батьківщини.
Відзначення Всесвітнього дня поезії стало нагодою відчути магію римованого слова, переосмислити вічні істини та вкотре переконатися, що поезія має силу єднати серця. Нехай цей день залишиться світлим спогадом про мистецтво слова, яке надихає, втішає та дарує надію.
Поезія триває — у кожному серці, у кожному слові, у кожній мрії. І як написала Ліна Костенко: “Поезія — це завжди неповторність”.