У часи незалежності України щороку 23 червня вулицями Луцька йде жалобна процесія. Це данина пам’яті тим, хто був розстріляний оперативним складом працівників УНКВС у Волинській області під мурами Луцької тюрми у 1941 році. Серед них – патріотично налаштована молодь, активісти ОУН, священнослужителі, представники інтелігенції.
Після визволення Луцька у 1944 році могили розстріляних були зрівняні із землею та заасфальтовані.
Замовчування трагедії продовжувалось до 1991 року. І лише після здобуття Україною незалежності світ дізнався про жахіття 23-24 червня 1941 року на Волині. Весь біль і сум вилились у спогадах політв’язнів аби молоде покоління мало змогу відчути пережите горе та не забувало про світлі душі закатованих та вбитих українців радянським режимом.
На відділенні туризму та готельної справи, у Музеї жертв тоталітарних режимів, відбулась зустріч викладачів коледжу з Галиною Зеленко, племінницею Бородюка Євгена Максимовича, розстріляного у Луцькій тюрмі. Родичка поділилась спогадами про свого дядька та умовами життя родини, яка була репресована, на засланні. Присутні ознайомилися з архівними документами, світлинами, особистими речами Бородюка Є.М., які представила Г.Зеленко.
Також були проведені інформаційно-виховні години «Говорить пам’ять» із здобувачами освіти груп ГРС-11, Т-11, ХТ-11, ХТ-12, Т-21, на якій були поєднані паралелі минулого із сьогоденням, згадано студентів-випускників коледжу, що загинули за єдність та незалежність України.