Щороку, в четверту суботу листопада, в Україні вшановують День пам’яті жертв голодоморів. Вперше, на офіційному рівні, згадувати жертв голодомору запропонував своїм указом президент України Леонід Кучма в листопаді 1998 року. Указом третього президента Віктора Ющенка від 21 травня 2007 він став називатися День пам’яті жертв голодоморів.
До 87-их роковин Голодомору в Україні Український інститут національної пам’яті розпочинає інформаційну кампанію “Збережи пам’ять. Збережи правду”. Метою кампанії є вшанування жертв Голодомору в Україні та збереження пам’яті про геноцид українців комуністичним режимом в 1932-33 році, Адже у ХХ ст. українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу, особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років. За різними даними від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей. Йому передувала насильницька колективізація сільських господарств, “розкуркулення” селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Тож, українські селяни стали жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва.
До загальноукраїнських акцій долучився і Волинський фаховий коледж НУХТ. Викладач історії, кандидат історичних наук Сірук Н.М. для студентів ІІ курсу спеціальності «харчові технології», І курсу спеціальності «Офіціант.Бармен», «Кухар» на платформі Moodle розмістила інформацію виховної години “Збережи пам’ять. Збережи правду”. Вона відзначила, що радянська влада злочинно замовчувала факт голоду, як в Україні так і закордоном. Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – пам’ятати про жертви трагедії та не допускати таких подій в майбутньому. А нашим спільним обов’язком є гідне вшанування вбитих голодом жертв комуністичного режиму, а також розповісти про причини, наслідки Голодомору та спротив злочинній політиці тоталітарного режиму.
Історична довідка
Українська революція 1917–1921 років стала переломним моментом нашої історії. Вона прискорила становлення української політичної нації та національної еліти. Проте до кінця 1920-х років у СРСР ствердився тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Селяни з їхньою природженою повагою до приватного майна не сприйняли форсованої індустріалізації та суцільної колективізації. Коли розпочалася конфіскація землі, майна та врожаїв, а людей силою заганяли в колгоспи, село повстало. У 1930 році відбулося близько 4 тис. масових виступів, в яких взяло участь близько 1,2 млн селян. Незважаючи на тиск партійних і державних органів, майже 500 сільських рад в Україні відмовилися приймати нереальні плани хлібозаготівель.
Улітку 1932 року через наростання спротиву Йосип Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб шляхом винищення частини населення залякати інших і не “втратити Україну”. Голодомор став результатом чітко спланованої політики Кремля. Безпосередньо до Голодомору призвело посилення попередньої політики визиску та введення в дію нових механізмів геноциду наприкінці 1932 року. Головним стала масове вилучення всього продовольства, на відміну від попереднього часу, коли забирали переважно зерно. Конфіскація вимагала мобілізації репресивного апарату, залучення робітників, інтелігенції, співробітників компартійного апарату. Для вилучення продовольства створювали спеціальні загони з активістів, які ходили з обшуками по сільських обійстях. Від початку 1933 року ці спеціально навчені активісти забрали все їстівне у мільйонів людей, прирікши їх на смерть. Люди почали втікати з уражених голодом територій. У відповідь влада намагалася ізолювати їх у межах окремих територій за допомогою режиму “чорних дошок”. Села, занесені на “чорні дошки”, оточували збройні загони міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили всі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів.
У січні 1933 року заборонили виїзд селян із території України та Кубані, заселеної переважно українцями. Втікачам перестали продавати квитки на залізничний та водний транспорт. Блокували дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, заарештовували і повертали назад. Так режим створив умови, несумісні із життям для значної частини населення України. Голодуючі опинилися в замкнутому колі, повністю залежні від волі державного та партійного апарату. Жертвами Голодомору стали мільйони українців.
Сірук Н.М.