Щороку з 18-20 лютого в Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні. Саме ці дні стали переломними у перебігу подій Революції Гідності: шість років тому на вулиці Інститутській почалася масова стрілянина по учасниках протестів. Усього протягом 20 лютого 2014 року виявилося до ста жертв, яких назвали “Небесною Сотнею”. В Україні в ці дні відбуваються заходи по вшануванню загиблих учасників Революції Гідності, в багатьох регіонах держави проходять поминальні акції.
У Волинському коледжі НУХТ теж згадують про Героїв новітньої історії України. Кандидат історичних наук, викладач історії Сірук Н.М. разом з студентами І курсу групи КІ 11 відзначила, що ця хронологія – спроба пильно вдивитися в шрами, які залишили в історії України ці 5 драматичних днів 2014 року. Для когось це межа між миром і війною, для когось – між азійською і європейською цивілізацією, для когось – між неволею і незалежністю. Об’єднує те, що події 18-20 лютого 2014 року, торкнулись і вплинули на життя чи не кожного українця. Викладач наголосила, що масові акції з багатьма центрами протистояння потребують детального і спокійного розгляду сьогодні. Це, звичайно, важко було зробити в дні протистоянь в центрі Києва. Через драматичність того, що відбувалося, і через потужний шум дезінформації багато подій проходили повз увагу, ще більше – вимагали підтвердження.
На уроці пам’яті, на основі кіно-фото-відео документів, історіях очевидців, було проаналізовано і відтворено хронологію та тайм лайн тих подій, поетапно було простежено ті трагічні, доленосні для держави дні. З особливим щемом в душі студенти згадали Героїв Майдану 35 Волинської Сотні, які назавжди залишились в рядах Небесної – Василя Мойсея, Олександра Бадеру, Сергія Байдовського, Едуарда Гриневича, Юрія Сидорчука, Івана Тарасюка, Віктора Хом´яка.
Завершили захід цитатою Українського інституту національної пам’яті: “Революція 2013–2014 років відбулася ціною понад ста життів. Небесна Сотня стала прикладом самопожертви в ім’я вищих ідеалів, одним із яких була Гідність. Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символ Свободи. Саме тому Революцію гідності, як і протестний рух 2004 року, і Революцію на граніті, можна вважати продовженням Української революції та визвольних змагань часів Другої світової війни”.
Сірук Н.М.
