Вірний син України
Ющук Роман Юрійович народився 30 серпня 1980 року у місті Луцьк. У 1995 році, отримав свідоцтво про базову зальну освіту вступив навчання Він вступив на навчання у професійно-технічне училище № 6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Закінчив навчання у 1998 році, здобувши професію верстатник широкого профілю.
Роман був люблячим сином, найкращим батьком для своїх дітей та коханим, надійним чоловіком для дружини.
За короткий проміжок часу, який прожив Герой виконав у своєму житті дві найголовніші заповіді: громадянську – став на захист рідної землі та християнську – віддав життя за ближнього свого.
Класний керівник Петро Іванович пригадує: “Роман був світлим і добрим юнаком. Міг знайти спільну мову як з однолітками, так і викладачами. У будь-який момент міг прийти допомогти та підтримати. Завжди був на позитиві. Мав багато друзів. Любив музику”.
Працював, плекав сімейне гніздо, разом з дружиною планували майбутнє. Та його перекреслила повномасштабна війна. Роман був призваний до Збройних сил України по мобілізації весною 2025 року. Не довго довелося воювати.
11 вересня 2025 року прийшла страшна звістка у Луцьку громаду. Під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Шахове Донецької області загинув солдат Ющук Роман Юрійович.
Він був призваний на військову службу до складу військової частини на посаду водія кулеметного взводу механізованого батальйону [1].
16 вересня 2025 року Герой повернувся “на щиті”. Навіть небо плакало за ним. Домовину з тілом зустрічали мешканці Луцька стоячи на колінах, не стримуючи сліз. Відспівування Ющука Романа Юрійовича відбулося у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку [2].
Після завершення панахиди домовину з тілом Героя прощальною ходою пронесли Театральним майданом. У цей момент лучани, віддаючи останню шану загиблому, утворили живий коридор і прихилили коліна перед захисником. Біля фотостенда “Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України” скорботна процесія виконала Державний Гімн.
Останній спочинок мужній воїн знайшов у секторі військових поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.
Хороші спогади залишив по собі Роман Ющук.
“Він жив у Горохові із жінкою. Забрали, він трохи повоював. Поранили його в ногу, але не змогли зупинити кровотечу. І хлопці нічого не змогли зробити. Гарна людина була”, — каже родич загиблого Володимир.
Наталія Веремчук, сусідка пригадує: “Він був доброзичливим хорошим хлопцем. Завжди допомагав, як треба було. Так сталося, що війна забрала його в нас”.
Як розповіла Надія Климюк, родичка загиблого: “ Роман Ющук займався господарством, трохи їздив у Польщу на заробітки, працював трактористом на підприємстві неподалік Луцька”.
“Він був відкритим, дружелюбним, таким в нього був свій шлях. Запам’ятала його душею товариства. Дуже важко знайти слова. Рок-н-рольне життя любив, жив швидко, яскраво і це проявлялося у всьому його житті”, – пригадує племінниця Анастасія [3].
Дуже важко відпускати на небо близьких серцю людей. Дуже важко змиритися з втратою сина для батьків, батька для дітей і чоловіка для дружини. Ще важче навчитися жити без нього.
Царство Небесне і вічний спокій тобі, Герою! Нехай твоя світла душа спочиває в Райських садах!
Використанні джерела:
- Волинь Post. 16 вересня 2025 року
- Суспільне Луцьк. 12 вересня 2025 року
- Суспільне. Луцьк, 16 вересня 2025 року. https://suspilne.media/lutsk/
- Світлина. Суспільне. Луцьк, 16 вересня 2025 року