Ярмольський Сергій Петрович народився 17 серпня 1979 року. Після закінчення навчання у школі у 1995 році став учнем професійно-технічного училища №6 (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Закінчив навчання у 1996 році отримавши професію “Слюсар-ремонтник”. Згодом відслужив службу в армії.
Лучанин Ярмольський Сергій Петрович був призваний на військову службу по мобілізації 05.07.2022 року до складу військової частини на посаду стрільця-помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Чергова сумна звістка з війни прийшла у Луцьку громаду: боронячи Україну від загарбників, загинув лучанин Сергій Ярмольський. Про це повідомили 11 жовтня у Луцькій міській раді.
Рядовий загинув 8 жовтня під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Першотравневе Дворічанської територіальної громади Куп’янського району Харківської області. [1]
13 жовтня в обласному центрі попрощалися з Сергієм Ярмольським. Відспівували його у кафедральному соборі Святої Трійці.
По завершенню богослужіння домовину з тілом Героя під звуки дзвонів і солдатської сурми пронесли Театральним майданом. Біля фотостенду “Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України” скорботна процесія зупинилася і виконала Державний Гімн.
Сергія Ярмольського поховали на Алеї почесних поховань у Гаразджі [2]. За традицією пролунали військові салюти.
Добрий слід лишив Герой на землі. Спогадам поділилася дружина.
“Мій Сергій був для мене цілим всесвітом. Турботливий, добрий, життєрадісний, чуйний і щирий. Поруч з ним я відчувала себе справжньою жінкою.
Ми дружили з ним з дитинства. Коли він ще навчався в школі, а потім в училищі, то після навчання приходив до нас “на вулицю” до своїх друзів. Дитяча дружба з часом переросла в кохання.
Я чекала його з армії. Коли повернувся Сергій ми почали складати плани на майбутнє. Мріяли про міцну сім’ю та дітей.
Ми одружилися. Нашому щастю не було меж. Лелека приніс нам сина Максима, а потім доньку Яну. Мій чоловік вмів виконувати не лише чоловічу роботу, але завжди смачно готував їсти. А які смачні пироги і торти він пік, навіть у жінок не завжди так смачно виходило.
Життя так склалося, що він працював більше часу за кордоном щоб забезпечувати всім необхідним сім’ю. Мав величезні плани на життя та безліч мрій.
Перед початком війни Сергій повернувся додому. Купив собаку і кожного вечора я і чоловік ходили вигулювати його. Ми мріяли, що одружимо дітей і будемо жити удвох, няньчити внуків, готувати різні смаколики для них.
Всі плани перекреслила війна. Коли розпочалися бої за Україну Він вирішив йти боронити Батьківщину: “Хто, як не я? Заради майбутнього наших дітей”, – казав він. Чоловік завжди вірив, що перемога буде за нами.
Був поранений, але одразу після одужання поїхав до своїх побратимів.
Ми з дітьми з нетерпінням чекали його дзвінків, які ставали все рідшими і рідшими. Ми домовилися, якщо не можна потелефонувати, то нехай відправить крапку у повідомленні. Так я буду знати, що він живий. Інколи переглядав повідомлення, а відповіді не було.
Вдома ми з нетерпінням чекали його. Був у короткій відпустці. Не хотілося його відпускати. Остання зустріч залишалася у пам’яті – посмішка із сумом на обличчі і сумні очі. Ніби відчував, що це остання наша зустріч. І чорний птах прилетів і в нашу оселю. Назавжди додому повернувся у домовині.
“Я вдячна Богові і долі, що у моєму житті був такий чоловік, як кажуть у народі, за ним я була як за кам’яним муром”, – сказала дружина Людмила.
“Тато назавжди залишиться у наших серцях. Для нас він був не лише батьком, а й кращим другом. Він завжди знав відповідь на будь-яке питання. Таких добрих і чуйних людей мати у своєму житті – це велика рідкість. Для нього не було складних життєвих обставин, які б він не зміг вирішити. Він ніколи не говорив, що йому погано”, – пригадує донька Яна.
Син Максим після закінчення навчання в школі вступив на навчання у коледж і отримав професію “Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування”.
У Героя було багато друзів. Як пригадує його кум Петро Березюк: “У військо Сергій пішов добровольцем. Веселий, спокійний. Наказала держава – пішов захищати свою Батьківщину. А разом і рідних, дітей, дружину. Так сталося, що зробимо, будемо триматися, за нами перемога”.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку відповідно до Указу Президента України № 363/2023 від 30 червня 2023 року нагороджено солдата Ярмольського Сергія Петровича орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) [3] .
8 листопада 2023 року Луцький мер Ігор Поліщук зустрівся з членами родин військовослужбовців, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російських загарбників. Разом із заступником начальника Територіального центру комплектування та соціальної підтримки – начальником відділення рекрутингу та комплектування Луцького ОМТЦК та СП підполковником Олександром Фурманом вручив родичам загиблих захисників державні нагороди.
Нагороду, орден “За мужність” ІІІ ступеня яким нагороджено солдата Ярмольського Сергія Петровича, отримав син Максим [4].
Вічна і світла пам’ять! Спочивай з миром, Герою!
Використані джерела:
- Волинські новини. 11 жовтня 2022 р.
- Суспільне. Новини. 13 жовтня 2022 р .
- Указ Президента України № 363/2023 від 30 червня 2023 року. Президент України. Офіційний сайт.
- Волинь Post. 11 листопада 2023 р.
- Фото з домашнього архіву.