Ульяницький Олександр Іванович народився 17 травня 1970 року в місті Луцьк. Закінчивши у 1985 році навчання в школі вступив до Міського професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Здобув фах токаря. Після навчання працював за фахом.
Серйозно займався спортом. У 1987 році став кандидатом у майстри спорту з боксу. Був чемпіоном Волинської області, Бронзовим призером Молодіжних ігор УРСР у 1989 році.
Лучанин Ульяницький Олександр Іванович був призваний на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду стрільця-санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти.
Зв’язок зник 7 жовтня 2022 року. Рідні довго нічого не знали про Олександра. Різні були думки, але надіялися, що все-таки живий. Чуда не сталося.
Солдат Ульяницький Олександр Іванович загинув 07.10.2022 під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Нова Кам’янка Нововоронцовського району Херсонської області [1].
Прощання з полеглим Героєм відбулося 26 травня у Кафедральному соборі Святої Трійці. Попрощатися прийшло багато людей – рідні, друзі, колеги, лучани. Прийшли віддати останню шану Герою.
По завершенню чину похорону домовину з тілом воїна пронесли Театральним майданом. Церемонія прощання завершилась виконанням Гімну України.
Поховали загиблого військовослужбовця Олександра Ульяницького на міському кладовищі у селі Гаразджа.
Як розповів знайомий загиблого бійця Артем Запотоцький, рідні до останнього сподівалися та вірили, що Олександр живий чи у полоні. “Це боксерська спільнота. Разом займалися спортом. Він набагато старший, і нам було до чого тягнутися. В нас був яскравий приклад. Людина неординарна. Шкода, втрачаємо цвіт нації”, – сказав Артем Запотоцький.
“Олександр був дуже гарним сім’янином, дуже уважним, як і до дитини, як і до дружини. Гарна сім’я. Молоді, красиві люди. Шкода, страшно шкода”, – каже знайома родини полеглого військового Євгенія Андрусенко [2].
Світлий образ Олександра, як мужнього, незламного та хороброго воїна, доброго, щирого друга, коханого чоловіка та найкращого тата назавжди залишиться в пам’яті кожного, хто був знайомий з ним. Його щира посмішка застигла на портреті. І він тільки буде посміхатися тим, хто буде його відвідувати на могилі.
Дякуємо за життя, яке він віддав за кожного з нас. Вічна пам’ять і шана Герою!
Використані джерела:
- Конкурент. 19 травня 2023.
- Суспільне Луцьк. 26 травня 2023.
- Спогади дружини Наталії.
- Фото з домашнього архіву.