Для нас він герой, а для когось – цілий Всесвіт
Собуцький Руслан Петрович у 1990 році вступив на навчання до Міського професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Отримав фах електромонтера.
Як пригадують педагоги коледжу, Руслан був спокійним юнаком, завжди з усмішкою на вустах, добрий, щирий, справедливий, відчайдушний. У нього було багато планів на майбутнє, був з доброю душею та намагався всім допомогти. Мав багато друзів.
Чергова звістка про втрату героя на війні надійшла у Луцьку громаду 20 квітня 2023 року.
Руслан Собуцький був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду номер обслуги 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.
Загинув 19 квітня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України [1].
Повернувся Герой додому 24 квітня. Зустрічали навколішках друзі, знайомі і зовсім чужі люди, які прийшли віддати останню шану Руслану.
Відспівування Героя відбулося 24 квітня у Кафедральному соборі Святої Трійці. Останній спочинок знайшов Руслан Собуцький на міському кладовищі у селі Гаразджа.
До спільної молитви за упокій душі спочилого воїна разом із духовенством, родиною, бойовими побратимами, небайдужими громадянами долучилася Луцький міський голова Ігор Поліщук, секретар Луцької міської ради Юрій Безпятко та заступник голови Волинської обласної ради Григорій Пустовіт.
“Коли наші захисники лежать ось тут, посеред храму, я завжди згадую Христові слова: “Ви куплені дуже дорогою ціною”. Завдяки їхній жертві, ми сьогодні маємо можливість відносно спокійно жити. Тому що у нас Пасха – а вони воюють, нам холодно в квартирі, – а їм в окопі не холодно?! Тому будімо себе! Війна в нас, люди! І дякуймо щиро кожній сім’ї за їхніх Героїв, які знаходять у собі сили полишити мирне життя і піти захищати країну та нас із вами”, – сказав у скорботній промові Луцький міський декан, протоієрей Михайло Онищук.
Після завершення панахиди домовину з тілом воїна прощальною ходою пронесли Театральним майданом. У цей момент лучани, віддаючи останню шану загиблому, утворили живий коридор і прихилили коліна перед захисником. Біля фотостенду “Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України” скорботна процесія зупинилася і виконала Державний Гімн. Траурний кортеж вирушив на міське кладовище села Гаразджа [2].
Гарні спогади залишив Руслан про себе. Друзі, знайомі пригадують:
Вячеслав, приятель: “ З ним я працював. Дружили сім’ями. Я не вірив, що він піде воювати. Завжди спокійний, мовчазний був. Забрали під Білоруську границю”.
Руслана, знайома: “Він був на заробітках. Мріяв заробити гроші. Мріяв про щасливе майбутнє своєї доньки, яку дуже любив”.
Григорій, побратим: “Був мобілізований до військової частини у протитанкове відділення, взвод роти вогневої підтримки, Більше пів року прослужили в одному взводі. Позитивний, хороший”.
Олексій, сусід: “Я знаю його дуже давно, напевно років 20. Людина з великої букви. Був дуже позитивний. Ніколи не відмовляв ні в чому. Шкода, що гинуть такі молоді люди. Втрата для родини, для дружини, для дочки” [2].
Кожен, хто віддав своє життя за вільне майбутнє України, має бути закарбованим в нашій пам‘яті та історії навіки. Царство Небесне і вічний спокій тобі, Герою!
Використані джерела:
- Волинь Post. 20 квітня, 2023 року
- Конкурент. 24 квітня 2023 року
- Світлина. Волинь Post. 20 квітня, 2023 року