Війна безжальна. Вона несе горе у родини.
Щебет Леонід Петрович народився 22 липня 1994 року у с. Підгайці Луцького району. Отримавши у 2009 році базову загальну середню освіту вступив навчання до Волинського технікуму Національного університету харчових технологій (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). У 2012 році отримав диплом кваліфікованого робітника за професією “Кравець”. Працювати за обраною професією не пішов. Працював у сфері будівництва.
У спогадах викладачів та майстрів виробничого навчання Леонід залишив хороший спомин. Як пригадує класний керівник Надія Адамівна: “Він був у групі єдиним хлопцем серед дівчат. Кожна з них хотіла йому подобатися. Вони пригощали його смаколиками, намагаючись завоювати його симпатію. Вчився добре. Завжди намагався допомагати тим, у кого щось не виходило. Йому вдавалося шити іноді краще, як деяким дівчатам. На захист дипломної роботи пошив чоловічу сорочку та штани. На нього завжди можна було покластися, був відповідальним та надійним другом.ю
У нього рано померла мама, тато був хворий. Старший брат замінив йому батьків і виховав справжнього патріота.
Ми будемо пам’ятати нашого Леоніда веселим, щирим і завжди з посмішкою” [2].
Леонід, як і всі свідомі українці, став із зброєю в руках на захист своєї родини і України.
Служив гранатометником на бронетранспортерах роти спеціального призначення.
Воїн вважався зниклим безвісти, майже тиждень у родини жевріла надія, що з їх захисником все гаразд, та не судилося… Молоде життя Леоніда Щебета обірвалося 19 вересня 2024 у районі населеного пункту Нью-Йорк, Бахмутського району Донецької області у бою за територіальну цілісність та незалежність Батьківщини.
Повернувся він навічно додому “на щиті” 30вересня 2024 року.
Вшанувати Героя у рідному селі Підгайці прийшли його побратими, друзі, рідні, однокласники, вчителі, односельці. Біль, крик душі від непоправної втрати сльозами омивав обличчя людей, які проводили Героя в останню путь, стоячи на колінах.
Біля батьківського будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних та близьких зверталися священники, чин похорону звершили у Свято-Михайлівському храмі села Підгайці.
Людною ходою траурний кортеж Леоніда Щебета супроводжував до місця вічного спочинку.
“Військовослужбовець з позивним Stone, що означає камінь, адже навесні 2024 року він став тим каменем у стіні, яка захищає нашу державу від рашистської навали, й наш обов’язок пам’ятати про Героя. Але не лише пам’ятати, а й зробити так, щоб його жертва не була марною. Ідеться зараз про існування нашої держави. І я вірю, в те, що його жертва не буде марною. Від імені командування висловлюємо співчуття родині, громаді. Леонід тепер навіки в Небесному воїнстві – Небесному “Азові”, – розповів військовослужбовець з-поміж командування “Азову” та запросив всіх присутніх до молитви українського націоналіста, яка супроводжує кожного азовця.
Від імені Президента України, Верховного головнокомандувача Збройних Сил України брату загиблого вручили Державний прапор України.
Під звуки Державного гімну у виконанні духового оркестру та пострілів пошани тіло Героя віддали землі на кладовищі у Підгайцях [1].
Зі слів родини: “Леонід був справжнім сонцем у нашому житті. Найкращим татом чудового хлопчика, який його обожнював. Завжди усміхнений, з невимушеним гумором, він вмів підняти настрій навіть у найскладніші моменти. Його доброта та щирість притягували людей, і кожен, хто його знав, відчував себе особливим у його присутності. Він завжди був ініціатором нових ідей і ніколи не відмовлявся від можливості провести час із друзями. Його сміх лунав так, що навіть найсумніше обличчя усміхалося. Леонід завжди був готовий вислухати, підтримати й дати мудру пораду. Його щирі стосунки з людьми назавжди залишили слід у серцях багатьох” [3].
У загиблого Героя залишився 11-річний син, дружина та брат з родиною.
Царство Небесне і вічний спокій тобі, Герою! Нехай твоя світла душа спочине в Райських садах!
Використані джерела:
- Фото з офіційного сайту Волинської служби новин.
- Волинська служба новин. 30 вересня 2024 https://www.facebook.com/groups/Nash.Lutsk.ua/?locale=uk_UA
- Спогади класного керівника Надії Адамівни.
- Підгайцівська громада. Офіційний сайт. 30.09.2024 р. https://pidgayci-gromada.gov.ua/