Шевчук Дмитро Володимирович народився 1 липня 1983 року в Оренбурзький області. Потім сім’я переїхала у місто Луцьк. До 9 класу навчався у середній школі № 8 м. Луцьк. У 1998 році став учнем Професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). У 2001 році отримав професію радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури.
Викладачі коледжу пригадують його тихим і спокійним юнаком, щирим і надзвичайно добрим. Завжди був готовим прийти на допомогу тим, хто її потребував.
У 2021 році пройшов строкову службу у лавах Збройних сил України. Отримав звання сержанта. Після закінчення служби працював на Луцькому автомобільному заводі полірувальником автомобілів.
Так склалася доля, що він поїхав працювати на Київщину. Працював у малярному цеху, далекобійником.
У 2011 році одружився з коханою дівчиною. У них народилося дві донечки. Дмитро був люблячим сином, чоловіком та турботливим батьком. Його донечки були для нього цілим всесвітом. Як і всі молоді люди мав багато планів та безліч мрій, але всі плани зруйнувала чорна дата в житті українського народу — 24 лютого 2022 року. І коли постало питання захищати свою землю, свою родину, він це зробив без вагань.
Дмитро Володимирович з першого дня війни став на захист України. Був командиром відділення 63-ї ОМБр, пізніше – головним сержантом взводу. Боронив нашу країну на найважчих напрямках, зокрема у Снігурівці Бахмуті, Кремінній. У липні 2023 року отримав поранення, та після лікування повернувся на позиції, адже був дуже відданий своїм побратимам. Нагороджений медаллю “За відвагу” [2].
Крім цієї нагороди, воїн був нагороджений медаллю “За участь в боях “Східний фронт” та нагрудним знаком “За сумлінну службу” .
Багато хороших відгуків від знайомих і побратимів. Він був готовий віддати життя за побратимів.
“Дмитро Шевчук служив на посаді головного сержанта механізованого взводу, – каже побратим Олександр Палівода. Загиблий був його командиром.
“Я пройшов і АТО, але не все знав, він був моїм сержантом відділення, багато чому мене навчив. Був дисциплінованим і від нас цього вимагав”, – говорить боєць.
Побратим Іван пригадує: “Дмитро Шевчук 5 вересня допоміг врятував життя. У мене вистрілив снайпер, отримав поранення, а він допоміг мене донести до евакуації. Я за це дуже йому вдячний і буду пам’ятати завжди”.
Капелан Олександр Єфремов розповідає, що під час смертельного поранення був разом з Дмитром Шевчуком, по них “прилетіла” міна. “Дмитро скинув із себе бронежилет і побіг на допомогу, викликав по рації підмогу. Це Дмитро зробив, бувши вже смертельно пораненим. І в цьому його все – Дмитро був готовий віддати своє життя за побратимів”, – говорить Олександр Єфремов.
Сергій Блаженко: “Вічна пам’ять тобі, Друже… Ти був людиною з великої букви” [1].
Повернувся Герой додому “на щиті”. Траурне служіння відбулося в Луцьку у Церкві “Дім Євангелія”.
Український народ ніколи не пробачить лиха, яке принесла війна. Останній земний спочинок Дмитро знайшов на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа. Твої побратими з гордістю понесуть прапор Перемоги.
Пошматовані і згорьовані серця батьків, дружини, діток не можуть сприйняти реальність, він завжди залишиться у їхніх серцях. Доземний уклін батькам за сина патріота.
Легких тобі хмаринок. Будь Ангелом-охоронцем для родини і України. Ми тебе не забудемо! Світла пам’ять воїну!
Використані джерела:
- Суспільне новини. Луцьк. 18 жовтня 2023 р.
- Трибуна Бровари 15 жовтня 2023 р.
- Фото. Волинські новини. 16 жовтня 2023 р