Герої не вмирають, вони ідуть на небеса…
Пянтковський Сергій Григорович народився 16 серпня 1974 року у місті Луцьк. У 1991 році отримав атестат і вступив до ПТУ № 6 (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Здобув фах токаря.
Ще під час навчання працював на Луцькому автомобільному заводі слюсарем-інструментальником.
24 листопада 1994 року був призваний на строкову службу в армію. Армійська служба тривала до 19 жовтня 1994 року, службу проходив у лавах Національної гвардії України. По завершенню строкової служби, був прийнятий знову на Луцький автомобільний завод, де працював до 14 березня 1996 року.
Після звільнення з заводу, служив в органах внутрішніх справ України в Волинській області. Працював в УМВС України 3 роки 8 місяців, був звільнений по стану здоров’я. Після тривалого лікування працював охоронцем в приватних фірмах, займав посади від начальника охорони до заступника директора. Найбільше часу працював в охоронній фірмі ДП “Арсенал СТ-4” з 5 вересня 2005 року по 13 лютого 2017 року.
Останні роки перед російським наступом працював у Чехії. Поїздки додому були короткотривалі, але завжди Сергій піклувався про своїх рідних, близьких, не забував і про племінників.
При перших обстрілах відразу повернувся в Україну. Добровільно пішов у військкомат для захисту країни.
Був мобілізований 4 березня 2022 року в 14 бригаду імені князя Володимира Великого, яка базується в місті Володимир Волинської області. 6 березня вирушив в сторону Миколаївської області на бойове злагодження в пункт Новохристофорівка.
Перший бій прийняли в місті Овруч, Житомирська область, далі перебазувалися на Червону долину, Миколаївської області.
Сергій був старшим групи, тобто прокладав маршрут для особового складу до пункту призначення. При нерівному співвідношенні сил, мінометний розрахунок з трьох чоловік, в складі якого був Сергій, під час виконання бойового завдання, знищили близько 120 чоловік ворожої піхоти. Це стало можливим завдяки вмілим діям бійців мінометного розрахунку. Загинув Сергій 13 квітня 2022 року в селі Партизанське Вітовського району Миколаївської області.
21 квітня Герой повернувся до Луцька назавжди. Тіло загиблого захисника лучани на Театральному майдані зустріли на колінах. Відспівування відбулося у Свято-Троїцькому кафедральному соборі. Віддати останню шану Сергію прийшло багато людей.
Як розповіла однокласниця Сергія, Галина Сільніченко: “Чоловік був веселим, привітним і завжди з усмішкою. Разом навчалися у луцькій школі № 3, нещодавно бачилися під час зустрічі випускників. Ще коли був Радянський Союз він був перший і ще один його товариш, хто відмовився від комсомолу. У нього були якісь думки прогресивніші”.
Без сина залишилася мама, без чоловіка – дружина, без батька син.
Поховали воїна на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа Луцького району.
29 листопада 2023 року рішенням сесії Луцької міської ради вулицю Волгоградську перейменували на вулицю Сергія Пянтковського.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Пянтковський Сергій Григорович нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно (2022 р.).
9 вересня 2022 року нагороду сина отримала мама – Валентина Пянтковська.
Вічна пам’ять Герою. Нехай легкою буде тобі земля, за яку ти віддав своє життя.
Використані джерела:
- Волинські новини. 15 квітня 2022 року
- Волинські новини. 21 квітня 2022 року
- Суспільне. Новини. 21 квітня 2022 року
- Указ Президента України від 2 травня 2022 року №293/2022 “Про відзначення державними нагородами України”
- Суспільне. Луцьк. 9 вересня 2022 рік
- Волинські новини. 29 листопада 2023 року