Війна — це біль розлуки, смутку і горя
Несторук Андрій Валерійович – учень нашого коледжу, який навчався з 2009 до 2012 року за професією “Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування”.
Його пам’ятають педагоги веселим і усміхненим. Він завжди був готовий прийти на допомогу. Був справедливий і чесний у відношенні до одногрупників. Ще тоді він був патріотом, гордився, що він українець.
У батьків народилося два сини – соколики. У народі кажуть, якщо народжуються два сини, то два крила у матері за спиною. Як же боляче сьогодні усвідомлювати, що одного крила не стало, його забрала у 30 років кровожерлива війна. Як пережити таке горе батькам?
Рідним прийшла страшна звістка. Загинув старший стрілець десантно-штурмового батальйону Андрій Несторук. Війна забрала життя бійця 7 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області. 30-річний військовий був мобілізований до війська у травні 2023 року [4].
Волинь у жалобі. У Підгайцівській громаді зустріли загиблого воїна Андрія Несторука, який повернувся додому “на щиті”. Як повідомили у громаді, 11 жовтня у Липинах односельчани, рідні, друзі та побратими зустріли на колінах захисника [3].
“Хто як не я? Хтось має захищати Україну, її дітей”, – говорив Андрій, ні одного дня не шкодуючи про свій твердий вибір – бути захисником Батьківщини”, – згадують рідні захисника.
Віддати останню шану воїну прийшли рідні, бойові побратими, друзі та жителі громади. У рідних Липинах траурний кортеж Героя зустріли на колінах, людним коридором з Державними Прапорами в руках, встеляючи дорогу квітами. Андрій був корінним жителем Липин, тут він народився і виріс, закінчив місцеву школу.
Відважному захиснику було лише 30. Молодий, добрий, турботливий і справедливий син, брат, дядько, друг, побратим. Від непоправної втрати назавжди залишаться рани на серці у родини. Для українців ім’я Андрія Несторука навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності України.
Спільною молитвою за упокій душі Андрія Несторука молилися у Свято – Хрестовоздвиженському храмі села Липини.
Поховали Героя на місцевому кладовищі, неподалік його бабусі та дідуся.
Герою віддали військові почесті, матері захисника вручили Державний Прапор України, а у небо гучно летіли трикратні салютні постріли.
“Низький уклін батькам за справжнього мужнього патріота, який був кращим з кращих. Пам’ятаймо подвиг Андрія Несторука, який віддав найдорожче – своє життя за всіх нас… Світла пам’ять і слава Герою! Слава Україні!” – останні слова побратимів Героя [1].
Так і не судилося Андрію створити власну сім’ю, народити діточок, бабусі і дідусю – внуків. Залишилися у тузі мама, тато і брат. Для них тепер тільки одна дорога до Андрія – на кладовище. Тільки усміхнений він буде зустрічати їх із портрета на хресті, а вони цілуватимуть його, свою кровинку.
25 лютого 2025 року за вірність Військовій присязі, виявлену незламну стійкість, мужність та відвагу у виконанні свого військового обов’язку під час пленарного засідання сесії Підгайцівської громади було вручено орден “За мужність” III ступеня (посмертно) та медаль “Знак доблесті” (посмертно) [2].
Честь і шана батькам, що виховали Героя. Герої не вмирають їх завжди пам’ятають на рідній землі.
Використані джерела:
- Світлина. Підгайцівська територіальна громада. Офіційний сайт.
- Волинські новини. 12 жовтня 2023 року
- Волинські новини. 25 лютого 2025 року
- Конкурент TV. 11 жовтня 2023 року
- Район. Луцьк. 11 жовтня 2023 року