Війна безжальна. Вона забирає життя найкращих.
У стрій Небесного легіону став ще один мужній воїн – Левковський Олексій Петрович. Народився Олексій 10 серпня 1992 року у селі Копачівка Луцького району. Отримавши базову середню освіту став студентом Волинського технікуму Національного університету харчових технологій (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Навчався з 2007 по 2011 роки за спеціальністю “Виробництво харчової продукції”. Після закінчення навчання працював у кафе “Магніт”, “Адреналін Сіті”, “Козача левада”.
Заочно продовжив навчання у Національному університеті харчових технологій. У 2019 році отримав ступінь бакалавра за спеціальністю “Харчові технології”.
11 березня 2019 року був прийнятий комплектувальником проводів у виробничий відділ підприємства “Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ”. Це було його останнє місце роботи.
До лав ЗСУ був мобілізований 20 січня 2013 року. З 27 січня по 4 березня 2023 року перебував на навчанні у Великобританії.
Після завершення навчання був направлений на службу у 116 бригаду, окремий підрозділ РЕБ.
Викладачі коледжу пригадують: “Запам’ятався Олексій своєю добротою, комунікабельністю, привітністю, відвертістю, високим рівнем почуття відповідальності. Він був неймовірно світлою і доброю людиною, серйозним юнаком не по своїх роках. Його бабуся так раділа, що її внук гарно вчився. Сподівалась, що він буде її підтримкою. Невимовно болюча втрата”.
Працюючи в кафе “Адреналін сіті” Олексій познайомився із своєю майбутньою дружиною – Наталочкою. Одружилися вони у 2014 році. Невдовзі у них народилася донечка Аня, а 2017 році – Андрій.
“Великий біль для нашої родини – втрата Олексія. Проходять дні, а біль не втихає. Для нас він був і залишиться на все життя найдорожчим найкращим коханим чоловіком, татусем і внуком для бабусі Лізи. Ми все чекаємо, що він скоро приїде чи зателефонує. Але розуміємо, що вже ніколи не почуємо його голос.
Найбільше чекають його Аня і Андрійко. Вони знають, що їхній тато герой і став для них Ангелом-охоронцем. Важко сприйняти дітям, що тато вже ніколи не повернеться додому, не принесе смаколиків, не прочитає на ніч книжку, не пограє із сином у футбол.
Хто знав Олексія, відгукуються про нього, як про хорошого товариша і вірного друга, який ніколи не залишить у біді, завжди порадить, підтримає.
Він дуже любив життя, мав багато планів і мрій. Вірив, що скоро закінчиться війна. Але її кінця він не дочекався і віддав своє життя, аби його рідні жили в мирній країні.
Нам так не вистачає Тебе. Сумуємо, любимо і завжди будемо пам’ятати”, – поділилася спогадами дружина Наталя.
30 грудня 2023 року у районі міста Авдіївка Донецької області загинув солдат Олексій Левковський, виконуючи військовий обв’язок в бою за Батьківщину [2].
Прощання із Героєм відбулося у рідному селі Копачівка 5 січня 2024 року.
Траурний кортеж зустрічали навколішки та провели до будинку на вулиці Рожищенська, де жив Олексій, – пише газета “Наш край” [3].
В останню дорогу Героя проводжали устеленим вічнозеленими хвойними гілками шляхом.
Віддати останню шану зібралися родина, військовослужбовці, друзі, колишні однокласники, одногрупники, односельці, представники влади та небайдужі жителі громади.
У храмі Пророка Іллі села Копачівка священники ПЦУ відслужили заупокійний молебень.
Поховали Героя на місцевому кладовищі з військовими почестями. У невимовному горі залишилися бабуся Ліза, яка ростила і виховувала Олексія і якого називає синочком, дружина, діти Андрій та Аня, брат Артем, який також служить у ЗСУ, батько, мати, велика родина [1].
За сумлінну службу при виконанні бойових завдань Левковський Олексій був нагороджений 12 вересня 2023 року Грамотою командування 10 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України за сумлінне виконання службових обов’язків.
17 жовтня 2023 року нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача збройних сил України “Золотий хрест”.
Світла пам’ять Олексію. Нехай він на небесах боронить свою країну, сім’ю, друзів…
Використанні джерела:
- Волинська служба новин.5 січня 2024 року
- Копачівська громада. 03.01.2024 року https://kopachivska-gromada.gov.ua/
- Наш край. Газета. https://www.facebook.com/photo?fbid=360715863327527&set=pcb.360718459993934
- Спогади дружини Наталії.
- Фото з домашнього архіву.