У могилі під хрестом
спить мій братик вічним сном.
Тихо, гілко, не шуми,
Мого брата не буди…
Вічна та Світла Пам’ять Усім
Загиблим героям.
Ольга Цезарь
Кудрявцев Денис Ігорович народився 21 вересня 1981 року в м. Луцьк. У 1983 році сім’ї Тамари Сергіївни та Ігоря Федоровича народилася ще донечка і сестричка Дениса – Оля. Дитинство було не просте. Батьки розлучилися і всі турботи по вихованню дітей лягли на плечі мами. Як важко не було мамі, але вона виростила достойних дітей. Як каже мама “Мої діти – моя гордість. Вони виросли людяними і добрими дітьми”.
Закінчивши у 1996 році навчання у школі вступив до професійно-технічного училища №6 (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”, де навчався за професією слюсар-ремонтник.
Як пригадує класний керівник Людмила Олексіївна: “Денис був звичайним хлопцем, як і всі у групі. Але познайомившись з ним ближче, я помітила, що він завжди життєрадісний, з посмішкою на обличчі. Завжди намагався допомогти тим, хто потребував допомоги. Денис був спортивної статури, підтягнутий. Любив спорт. Найбільше йому подобалися уроки фізкультури. Брав участь у спортивних змаганнях. Він зажди турбувався про своїх рідних, а особливо за меншу сестричку Олю. Я ще тоді зрозуміла, що хлопець є міцною чоловічою опорою в сім’ї, я була впевнена, що якщо буде потрібно захищати Батьківщину Денис не буде ховатися за спини своїх рідних. Світла пам’ять про нього залишиться у серцях тих, хто його знав. Вічна слава Герою!”
Навчання закінчив у 1999 році і у листопаді цього ж року був призваний на військову службу. У 2001 році був демобілізований в запас.
Розпочалося цікаве і бурхливе життя, сповнене мрій і задумів. Старший брат оберігає сестру, допомагає в усьому. Як згадує Оля: “Денис завжди був для мене не тільки старшим братом, але й другом, опорою та підтримкою. Одним словом мої широкі плечі, моє все”.
Молодий, підтягнутий хлопець разом із товаришами обладнав у підвалі спортзал. Сестра каже: “Я пам’ятаю його гантелі, штанги, гирі і гарний прес”. [4]
У 2005 році Денис зустрів і одружився із коханою Ліною, яка подарувала двійко діток. У 2007 році народилася донька Дарина, а у 2012 році син — Тимофій.
Тато з дитинства займався вихованням сина і виховав сильного молодого чоловіка і справжнього спортсмена. Завдяки татові Тимофій є чудовим воротарем у хокейному клубі “Спарта”. Йому тільки 10 років, але він має справжній чоловічий характер, так як його навчив Денис бути сильним і ніколи не здаватися.
В цьому році донька закінчила 10 клас. В майбутньому вона мріє стати експертом-криміналістом. Напевно, смерть тата спонукала до вибору цієї професії.
У Дениса і Олі із дитинства залишилися теплі відносини. Ці теплі родинні стосунки передалися і на дітей – двоюрідних братів і сестер. Вони любили подорожувати, відпочивати, завжди були разом. Років 6 перед війною вони кожної суботи чи неділі ходили з дітьми в баню. І в сніг і морози купалися в ополонці, загартовували дітей. Їм це подобалося.
Як пригадує сестра: “Денис склався як справжній чоловік. Він завжди був коханим чоловіком для дружини Ліни, люблячим і найкращим татом для дітей. Разом з дружиною побудували будинок, посадили сад. Мріяв і мав багато планів на майбутнє. Але клята війна зупинила всі його і наші плани. Багато чого він не втілив в реальність”. [4]
Друзі пам’ятають Дениса світлою, щирою і справжньою людиною, справжнім чоловіком, який завжди був веселий і усміхнений.
Старший сержант Кудрявцев Денис Ігорович був призваний 03.03.2022 року на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду командира відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.[1]
Розпочав службу у Луцьку потім Володимир-Волинському. Приймав участь у боях у Соледарі, Часів Яр, Бахмут, Костянтинівка (Донецька область), Куп’янськ, Зміїв, Ягідне (Харківська область), де був його останній бій.
Дуже просив рідних і знайомих не говорити мамі, де він служить, щоб вона не знала, що він на “нулю”. Мама думала, що син її служить під білоруським кордоном, а там спокійно, не стріляють.
Денис приїжджав додому у коротку відпуску. Скільки було радості! Як раділи приїзду рідні і знайомі. І знову чекали відпустки. Але життя внесло свої корективи.
Як пригадує сестра: “Зранку пролунав цей клятий дзвінок. Мені повідомили, що Дєні більше немає. Спочатку сіла, потім встала, піднявся тиск. Я вся червона йду до мами і кажу: “Дєні немає”. На цьому зупинилося наше щасливе життя. Воно розділилося до… і після… Я ще досі йому телефоную, пишу і чекаю на відповідь… ” [4]
Денис Кудрявцев загинув у бою із російськими загарбниками 1 листопада. Біда сталася в районі населеного пункту Ягідне Куп’янського району Харківської області. Захисникові був лише 41 рік. [3]
Відспівували Героя 6 листопада у Свято-Троїцькому кафедральному соборі. У соборі відбулася спільна молитва за упокій душі спочилого за участі духовенства, родини, бойових побратимів та всіх небайдужих. Людей, які прийшли провести в останню дорогу Дениса Кудрявцева, було стільки, що храм не умістив усіх. Тож люди молились під дощем.
Після завершення панахиди домовину з тілом Героя прощальною ходою пронесли Театральним майданом. У цей момент лучани, віддаючи останню шану загиблому, утворили живий коридор і прихилили коліна перед захисником. Біля фотостенда “Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України” скорботна процесія виконала Державний Гімн.[2]
Останній спочинок знайшов Герой на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа.
Кожного місяця, у день смерті, сестра Ольга згадує брата і пише у соціальних мережах звертаючись до нього.
“Кожного року 8 березня, ти завжди дарував мені квіти, обійми та любов. А зараз ми помінялися ролями… Тепер я на могилу ношу тобі квіти. Люблю Тебе мій найкращий, люблю. Дякуємо нашим захисникам, тим, що заплатили найвищу ціну за свободу усіх нас”.
“В душі немає спокою. Тебе нам так сильно не вистачає. Сумувати не перестануть про тебе наші серця. І сенс втрачає наше життя. Життя зупинилося, серце розривається від болю, але думки про тебе не зупиняються, душа клекоче і болить. Як нам без тебе рідненький жити”.
“Мій рідний братічок Денис. Мій найкращий, ти вже ангел, який мав ще жити і жити… чому так, ну чому? немає тебе, немає мене, таке відчуття, що померла разом з тобою”. [4]
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку відповідно до Указу Президента України № 363/2023 від 30 червня 2023 року нагороджено старшого сержанта Кудрявцева Дениса Ігоровича орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) [5].
Вічна слава Герою. Тепер ти навічно у лавах небесної варти.
Використані джерела:
- Волинські новини. 3 листопада 2022.
- Конкурент. 6 листопада 2022.
- Район Луцьк. 6 листопада 2022.
- Спогади сестри Цезарь Ольги.
- Указ Президента України № 363/2023 від 30 червня 2023 року. Президент України. Офіційний сайт.