Обірвалося життя людини, у якої попереду було ще так багато доріг і мрій
Не вщухає біль втрати на війні наших випускників, таких молодих, красивих, неодружених, які б могли стільки багато зробити, народити і виховати діток.
Климчук Роман Іванович народився 15травня 1998 року у мальовничому селі Четвертня Колківської громади. Тут минуло його дитинство, тут він здобував освіту у місцевій школі.
Після школи Роман продовжив навчання у Луцькому ПТУ, отримавши диплом зварювальника.
У нього завжди було бажання вчитися. У 2017 році вступив до Волинського коледжу Національного університету харчових технологій (нині ВСП “Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій”). Обрав професію майстра ресторанного обслуговування.
Тетяна Степанівна, хресна мама, викладач коледжу пригадує: “У стінах коледжу Романа Климчука пам’ятають як старанного та сумлінного студента, що вирізнявся доброзичливою вдачею, комунікабельністю та привітністю.
Це була світла, позитивна людина, яка мала чіткі життєві орієнтири. Коли ми дізналися про його героїчний вибір, це ще раз підтвердило, що він виріс справжнім патріотом. Його готовність стати на захист Батьківщини, попри всі ризики, є прикладом найвищої самопожертви.
Йому було лише 27… За людськими міркам це дуже мало. Життя тільки починалося. Мрії, плани, родина. Усе це він залишив заради головного ¬ захисту України, своєї родини. За це Роман заплатив найвищу ціну- віддав своє життя.
Ми глибоко сумуємо, що такий молодий і талановитий хлопець так рано пішов із життя, але його подвиг назавжди залишиться в пам’яті педагогів коледжу як взірець мужності та гідності. Дякуємо батькам за виховання сина-патріота” [5].
Сумна звістка надійшла у Колківську громаду. З глибоким сумом повідомили про трагічну загибель воїна, 1998 р.н. – Климчука Романа Івановича, жителя села Четвертня.
Роман, солдат, сапер інженерно-саперного відділення, героїчно загинув 17 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання зі захисту Батьківщини в Харківській області [2].
23 травня 2025 року у селі Четвертня громада попрощалася з Героєм Романом Климчуком, який віддав життя за Батьківщину на полі бою.
Ще одне молоде життя обірвала жорстока війна, залишивши батьків без сина, сестру без брата.
На рідній землі загиблого захисника зустрічали з усіма військовими почестями і провели в останню дорогу.
Довга колона автомобілів з державними прапорами супроводжувала траурний кортеж до батьківської домівки.
Рідні, священнослужителі, односельчани та побратими разом молилися за упокій душі загиблого Героя.
Люди супроводжували кортеж до місця вічного спочинку на сільському кладовищі села Четвертня [3].
Рідні – батьки Іван Георгійович та Наталія Федорівна та молодша сестра Марина – згадують його як світлу, добру та щиру людину. Він завжди був усміхненим і готовим прийти на допомогу — чи то рідним, чи друзям, чи знайомим.
Коли в лютому 2022 року розпочалася повномасштабна війна, Роман, якому тоді ще не виповнилося 25 років, не вагаючись, прагнув стати до лав Збройних Сил. Як тільки він досягнув призовного віку, то підписав контракт, незважаючи на тривоги та вмовляння рідних не поспішати.
“Я йду вас захищати… Хто, як не я?..” – це були його слова, звернені до батьків і сестри, слова, що стали його життєвим кредо.
Роман ріс у родині, де добре знали ціну війні. Його батько, Іван Георгійович, ще у 2014 році захищав країну у складі прикордонного підрозділу в зоні АТО. Попри поранення та часткову втрату слуху, він постійно підтримував сина, знаючи про всі небезпеки.
Після базової підготовки у Старичах та складання присяги, Роман пройшов ґрунтовний вишкіл за кордоном, зокрема у Французькому легіоні. Повернувшись, він обрав фах сапера і долучився до лав 47-ої окремої інженерної бригади. Ця спеціалізація подобалася йому, і він опанував її з усією відповідальністю.
За час служби Роман двічі приїздив у короткі відпустки. Сестра Марина згадує: “За час служби брат змужнів, подорослішав, але залишився тим самим добрим Романом. Усміхався, жартував, відвідував знайомих, бував у школі, розповідаючи учням про війну”. Він не втрачав зв’язку зі своїм мирним життям, але став справжнім воїном.
Востаннє він був удома у березні. А вранці 17 квітня він востаннє написав повідомлення матері, що йде на завдання. Того ж дня під час виконання бойового завдання поблизу селища Рідне (Перовське) Харківської області Богодухівського району, за 2 км від кордону з РФ, солдат Роман Климчук підірвався на невідомому вибуховому пристрої.
Через надзвичайну близькість до ворожих позицій, побратими не могли одразу дістатися до місця трагедії. Довгий час рідні жили надією, що Роман міг потрапити в полон, звертаючись до різних інстанцій. Але 20 травня його загибель була підтверджена.
Похорон Героя відбувся у рідній Четвертні з усіма військовими почестями, як належить справжньому захиснику. Колона автомобілів з прапорами, відспівування в храмі, коридор шани – уся громада, рідні, побратими та священники провели Романа в останню путь.
Мати, Наталія Федорівна, висловила біль, який неможливо вгамувати: “Роман був моїм майбутнім… Я робила все, що могла для нього і його побратимів. Але це його не врятувало… Була вражена, коли побачила, скільки людей прийшло попрощатися з ним… Здавалося, весь світ з’їхався до мого сина…”
Солдат Роман Климчук не встиг створити власну родину, але встиг стати доблесним воїном, який без вагань віддав своє життя за нашу спільну свободу і незалежність. Його подвиг – це урок мужності, патріотизму та самопожертви для всіх наступних поколінь [1].
За давньою традицією батьки поклади обручки у труну синові. Можливо на своїй хмаринці він зустріне свою долю, про яку ніколи ніхто не дізнається. Розділили коровай, який був не солодкий, а мав присмак гіркоти і болю.
Мама обнімає портрет сина, ніби його самого. Тепер тільки портрет буде нагадувати про кровинку, яка рано залишила цей світ. Дорога до сина, брата — це дорога на кладовище. Вони будуть обнімати і цілувати холодний хрест, а до них із портрета буде усміхатися їхній Ромчик, ніби промовляючи: “У мене все добре. Я вас люблю”.
Низький уклін батькам за сина!
Вічна шана і Слава! Нехай душа нашого Героя спочиває в Царстві Небесному.
Використанні джерела:
- Волинська служба новин. 8 липня 2025 року vsn.ua/news/roman-klimchuk-spogadi-65304
- Волинь. Post 20 травня 2025 року
- Колківська селищна об’єднана територіальна громада. 23 травня 2025 року
- Світлина. Волинь. Post 20 травня 2025 року
- Спогади Тетяни Степанівни, хресної мами, викладач коледжу.