Війна забрала життя Героя, але пам’ять про нього буде жити
Кінах Микола Михайлович народився 22 травня 1980 року у місті Луцьк. Отримавши у 1995 році свідоцтво про базову загальну середню освіту Микола і багато його знайомих вирішив здобувати професію. Він вступив на навчання у професійно-технічне училище № 6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”), закінчив навчання у 1998 році, здобувши професію верстатник широкого профілю.
Обірвалося життя Миколи у віці 45 років. Попереду було багато планів і задумів, яким не вдалося здійснитися. У пам’яті тих, хто його знав, він Герой, який за Україну- неньку, соборну і єдину, а також за їхні мирні ранки віддав найдорожче – життя.
Класний керівник Петро Іванович пригадує: “Важко дивитися на портрет такого ще молодого, але Героя, який загинув захищаючи свою Батьківщину. Микола завжди був позитивним і добрим. Вчився з наполегливістю. Йому подобалася обрана спеціальність. Це був юнак, який випромінювання зажди добро. Вмів розради у важку хвилину, підтримати і допомогти. Мав багато друзів. Я горджуся, що був знайомий із Героєм. Вічна йому слава”.
Чергова сумна звістка надійшла у Луцьку громаду 22 червня 2025 року: під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області загинув військовий Кінах Микола Михайлович.
Лучанин Микола Кінах був призваний на військову службу до складу військової частини на посаду водія 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення [1].
27 червня 2025 року мешканці громади із сльозами на очах зустрічали “на щиті” захисника України Миколу Кінаха, який назавжди повернувся до рідної домівки. Вони схиляли у журбі голови, дякуючи йому за мужність і захист України.
Чин похорону відбувся у Кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку.
До спільної молитви за упокій душі спочилого воїна долучилися рідні, друзі, бойові побратими.
По завершенню чину похорону домовину з тілом воїна пронесли Театральним майданом. Військового вшанували Державним Гімном у виконанні духового оркестру.
Поховали захисника з усіма військовими почестями під сумну мелодію військового оркестру у секторі військових поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа [2].
Дякуємо за те, що ти був, за те, що боровся, за те, що не зламався. Нехай Твоя душа знайде вічний спокій у Царстві небеснім. Вічна пам’ять Герою!
Використанні джерела:
- Волинські новини. 24 червня 2025 року.
- Волинські новини. 27 червня 2025 року.
- Світлина. Волинські новини 27 червня 2015 року
- Спогади класного керівника Петра Івановича.