Гера Сергій Володимирович народився 26 червня 1974 року у місті Луцьк. У 1990 році, закінчивши навчання у 8 класі, вступив до Професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). У 1993 році отримав диплом за професією “Електромонтер”.
Після закінчення навчання служив в армії, після служби повернувся до мирного життя.
Гера Сергій Володимирович був призваний на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду стрільця-санітара відділення спеціального призначення взводу спеціального призначення роти спеціального призначення.
Рядовий Гера Сергій Володимирович помер 30.05.2023 року в КП “Кременчуцька міська лікарня № 1” від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України [1].
6 червня 2023 року Сергій повернувся назавжди додому “на щиті”. Провести в останню дорогу Героя прийшли родичі, знайомі, однокласники, побратими.
Ігор, побратим: “Добра людина, хороший товариш. Я з ним був з разом із самого початку, з березня 2022 року”.
Однокласниця Ганна: “Ми разом виросли. Вчилися у 11 школі. Ми повинні пам’ятати, якою ціною дається нам Перемога, дуже дорогою ціною”.
Побратим Ігор пригадує: “Ми разом у батальйоні були, хороша людина, разом у наряди ходили, був душею компанії”.
Знайома Тетяна: “Він мріяв про кращу долю своєї дитини. Він їй був готовий все віддати”.
Знайома Наталія: “Сергій був дуже хорошим і привітним. Завжди допомагав. Ми раніше дуже дружили з ним. Честь і слава таким воїнам” [3].
Відспівування Героя відбулося у Кафедральному соборі Святої Трійці. Чин похорону в кафедральному соборі Святої Трійці м. Луцька очолив староста протоієрей Володимир Подолець.
По завершенню чину похорону домовину з тілом воїна пронесли Театральним майданом. Військового вшанували Державним Гімном у виконанні оркестру.
Похоронили героя на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа.
Найважча втрата тата для доньки Валерії, якій всього 13 років. Її підтримує бабуся.
Кожного тижня Валерія з бабусею їдуть на кладовище, щоб прибрати на могилі і побути разом з близькою людиною, якої більше ніколи не буде поряд. Тільки із своє хмаринки буде тато спостерігати за своєю любою донечкою, дивитись як вона стає дорослою, і буде для неї ангелом – охоронцем.
Кореспонденти “Волинь Post” Іванна Рудишин та Людмила Герасимюк створили репортаж про Алею почесних поховань міського кладовища у Гаразджі, де знайшли останній спочинок наші Герої.
Там вони зустріли Валерію і її бабусю, які прийшли на могилу до Гери Сергія.
“Поки жінка у чорній сукні несе сухі квіти до трактора, на причепі якого – цвинтарне сміття, русява довговолоса дівчинка залишається стояти біля могили сама. Підходить ближче до хреста, береться за нього рукою і закриває очі.
Жінка повертається нешвидким кроком, ніби навмисно даючи їм час побути вдвох. Невдовзі вони обидві уже наводять лад на могилі, говорять, поправляють прапор.
13-річна Валерія – донька загиблого воїна – прийшла на кладовище із бабусею, татовою тещею.
– Раніше часто ходили. Зараз – раз у тиждень, – скаже згодом жінка.
– Тато називав мене Ляля, Лєра або Валерія. Він був дуже добрим. Багато всього планував, – каже дівчина.
– І ні в чому тобі ніколи не відмовляв. Новий телефон захотіла – маєш. Зламала – маєш ще один, – жінка і дівчинка всміхаються, поринаючи в спогади.
Теща полеглого Сергія Гери додає: Валерія була єдиною рідною для нього людиною. Батьки померли давно, а рідний брат – 5 років тому.
Одна за одною жінка і її внучка згадують, яким був той, на чию могилу прийшли. Розповідають, як усі разом намагалися якось ще у молодших класах Валерії розв’язати задачу з математики, як сперечалися, як жартували, як жили життя…
Ще якийсь час попелясто-сива жінка і русява дівчинка стоять біля могили мовчки. А потім рушають у бік цвинтарних воріт.
– Папа, зятю, – каже теща, супроводжуючи слова помахом руки так, ніби той, кому вони адресовані, бачить” [2].
Назавжди він лишиться у спогадах. Відпочивай, мужній воїне, на небі з усіма достойними воїнами! Герої не вмирають.
Використані джерела:
- Волинські новини. 2 червня 2023 р.
- Волинь Post. 19 вересня 2013 р.
- Суспільне новини. 6 червня.
- Фото із архіву доньки.