Климюк Ігор Павлович 15 вересня 1994 року в селі Оконськ Маневицького (нині Луцького) району Волинської області. Пізніше родина переїхала в село Гірка Полонка Луцького району.
У 2010 році отримавши свідоцтво про базову загальну середню освіту вступив на навчання у Волинський коледж Національного університету харчових технологій (нині ВСП “Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій”. У 2013 отримав диплом кваліфікованого робітника за професією “Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування”[1].
Як пригадує класний керівник Анатолій Ананійович: “Ігор був спортивно розвиненим і веселим хлопцем. Вмів постояти за себе, але ніколи нікого не ображав”.
Після закінчення навчання працював електриком на Сільськогосподарському приватному підприємстві “Рать” в селі Ратнів Луцького району.
У червні 2015 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Пройшов підготовку в 179-му об’єднаному навчально-тренувальному центрі військ зв’язку, в/ч А3990, м. Полтава. В подальшому служив у 24-ій мехбригаді в Яворові. Ще до закінчення строкової служби у 2016 році підписав контракт.
Солдат, гранатометник 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені князя Данила Галицького, в/ч А0998, м. Яворів. З 2016 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.
Загинув 10 січня 2017 року близько 11:00 від смертельного поранення у голову внаслідок обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями позицій українських військових поблизу сіл Новозванівка та ТроїцькеПопаснянського району Луганської області[1].
Як розповідає молодший брат загиблого, востаннє Ігор вийшов на зв’язок за день до своєї загибелі – 9 січня, а вже 10 січня під час виконання бойового завдання його наздогнала ворожа куля. Осколок потрапив юнаку в голову, шансів на порятунок не було.
“В середу, 11 січня, він мав вийти на зв’язок. Але нам подзвонили і сказали, що Ігор загинув”, – розповідає брат бійця.
Чимало людей приїхали до луцького моргу, куди привезли тіло воїна. Звідти, траурний кортеж з десятків автомобілів активістів Автомайдану України, Самооборони Волині, волонтерського центру “Серце патріота”, пошукової місії “Чорний тюльпан”, близьких та рідних Ігоря, вирушив з Луцька у село Гірка Полонка.
Тіло захисника односельчани зустріли на колінах з лампадками та свічками. Прочитавши молитву, рушили до будинку Ігоря, куди прийшли віддати останню шану Герою близько сотні односельчан [2].
Сотні людей йшли і йшли до батьківського порогу нашого захисника, несли живі квіти і плакали, плакали… І ніхто не зміг знайти таких слів, щоб заспокоїлася душа, щоб серця не обливалися кров’ю. Важко передати словами ту нестерпну біль, ту невимовну печаль, яка оповила серця батьків Ігоря, які востаннє вдивлялися у змужніле лице сина, не вірячи, що їх кровинка прощається із земним світом навіки. Яка провина юнака, що так рано пішов із життя? Можливо тому, що дуже любив свою Батьківщину, рідний край і не міг бути байдужим спостерігачем кривавих подій, що точаться на Сході України. Так, він міг спокійно працювати у чудовому колективі СГПП “Рать”, де розпочав свою трудову діяльність після закінчення технікуму, де отримав професію електрика. Але, коли отримав повістку, не роздумуючи пішов на сторокову службу, затим – підписав контракт. Мав позивний “Клим”.
Траурна процесія з священнослужителями, церковним хором, духовим оркестром, військовими, тисячами людей розтягнулася на кілометри, а люди все підходили, приєднувалися до колони, схиляли у жалобі голови. Відспівали Ігоря Климюка у храмі села Гірка Полонка сім священиків з сусідніх парафій на чолі з настоятелем храму, благочинним Володимиром Присяжнюком. Похоронили воїна на місцевому кладовищі… Сиротиною колихав вітер чорну стрічку на весільному короваї, кусочки його відламували люди…[4].
Указом Президента України №58/2017 від 10 березня 2017 року За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня [5].
15 серпня 2017 року рішенням Луцької районної ради Ігорю Климюку посмертно присвоїли звання “почесний громадянин Луцького району”.
26 травня 2017 року у Гіркополонківській школі відкрито меморіальну дошку випускнику школи Ігорю Климюку.
11 вересня 2017 року В Оконській загальноосвітній школі відкрили меморіальну дошку загиблому 22-річному бійцю 24 ОМБр Ігорю Климюку.
21 травня 2021 року на фасаді Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій встановлено меморіальну дошку пам’яті загиблому випускнику коледжу.
Жодні ордени чи нагороди не зможуть втамувати душевний біль втрати сина та брата. Вічна слава Герою.
Використанні джерела:
1. Вікіпедія. Посилання Климюк Ігор Павлович.
2. Волинські новини. 13 січня 2017 року.
3. Волинь Post. 12 вересня 2017 року.
4. Слава праці. 18 січня 2017 року.
5. Указ Президента України №58/2017 від 10 березня 2017 року.
6. Почесні громадяни Луцького району // Луцька районна рада. 15 серпня 2017 року.