Горкавчук Олег Віталійович народився 27 вересня 1981 року. У 1996 році вступив у Професійно-технічне училище №6 міста Луцька (нині – ВСП “Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій). Закінчив навчання у 1999 році отримавши диплом за професією “Радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури”.
Як пригадують викладачі коледжу: “Олег був спокійним хлопцем. Навчання йому подобалося. Він любив паяти, лагодити техніку. Завжди був усміхнений. У спілкування з однолітками вмів підібрати слова, щоб не образити їх. Завжди був готовий прийти на допомогу”.
Працював у Приватному акціонерному товаристві “Волиньхолдинг” [2].
Багато було планів і задумів, але все перекреслила війна, яка називалась АТО. Олег не ховався, і коли прийшов час йти служити пішов захищати свою Батьківщину.
28 квітня 2015 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1778 (польова пошта В4673), місто Мукачеве Закарпатської області). Брав участь в антитерористичній операції на сході України.
22 березня 2016 року старший солдат Горкавчук загинув під час обстрілу опорного пункту поблизу селища Піски Ясинуватського району Донецької області [2].
28 березня 2016 року Олега провели в останню дорогу. Відспівування відбулося у кафедральному соборі Святої Трійці. Чин похорону військовослужбовця очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл. З ним служив луцький районний декан протоієрей Володимир Присяжнюк та інше духовенство.
У проповідях архієрей закликав усіх до єдності, бо це не просто син своїх батьків, а наш герой і наш спільний біль. “Ми всією громадою проводили його на війну, – сказав владика, – а зараз усі разом проводимо в останню дорогу”. Господь прославляє кожного в свій час, за слова високопреосвященного, кожного за його життям. Якщо людина близька до Бога і віддала своє життя за ближніх, то дарує Царство Небесне. Архіпастир подякував батькам, які народили і виховали справжнього героя. Він прожив славний вік, хоч й короткий. Наостанок митрополит закликав постійно молитися за загиблих воїнів та за тих, хто захищає нашу державу [3].
Під куполом собору зібралось близько двох сотень людей. На Театральному майдані пройшла громадська панахида, організована міською радою. Вшанувати пам’ять загиблого Героя прийшло близько півтисячі людей. Микола Романюк висловив свої співчуття матері Героя та його рідним, після чого надав слово колегам з останнього місця роботи Олега.
Пам’ять загиблого вшанували хвилиною мовчання. Після цього траурна процесія попрямувала на кладовище с.Оздів, де, за бажанням матері, було поховано Олега Горкавчука [1].
У 2019 році до Дня матері, мамі Горкавчук Валентині Пилипівні, було вручено відзнаку ВГО “Країна” “Орден матері бійця АТО” (номер нагороди №2817-2852).
21 травня 2021 року на фасаді Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій встановлено меморіальну дошку пам’яті загиблому випускнику Горкавчуку Олегу Віталійовичу.
Олег назавжди став воїном неба. Світла пам’ять Герою.
Використані джерела:
1. Волинь Post. 28 березня 2016 року.
2. Український меморіал. Пам’яті героїв, що загинули за Україну.
3. Церква. info за матеріалами прес-служби Волинської єпархії. 29 березня 2016 року.