Ярмольський Сергій Петрович народився 17 серпня 1979 року. Після закінчення навчання у школі у 1995 році став учнем професійно-технічного училища №6 (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Закінчив навчання у 1996 році отримавши професію “Слюсар-ремонтник”.
Закінчивши навчання працював. Відслужив службу в армії. Одружився з коханою дівчиною народили двох діток – сина і доньку. Син Максим після закінчення навчання в школі вступив на навчання у коледж і отримав професію “Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування”.
Лучанин Ярмольський Сергій Петрович був призваний на військову службу по мобілізації 05.07.2022 року до складу військової частини на посаду стрільця-помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Чергова сумна звістка з війни прийшла у Луцьку громаду: боронячи Україну від загарбників, загинув лучанин Сергій Ярмольський. Про це повідомили 11 жовтня у Луцькій міській раді.
Рядовий загинув 8 жовтня під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Першотравневе Дворічанської територіальної громади Куп’янського району Харківської області. [1]
13 жовтня в обласному центрі попрощалися з Сергієм Ярмольським. Відспівували його у кафедральному соборі Святої Трійці.
По завершенню богослужіння домовину з тілом Героя під звуки дзвонів і солдатської сурми пронесли Театральним майданом. Біля фотостенду “Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України” скорботна процесія зупинилася і виконала Державний Гімн.
Сергія Ярмольського поховали на Алеї почесних поховань у Гаразджі[2]. За традицією пролунали військові салюти.
Добрий слід лишив Герой на землі. Як пригадує дружина: “Мій чоловік був доброю, відповідальною та життєрадісною людиною.
Він був справжнім патріотом своєї держави, вірив, що перемога буде за нами. “Хто, як не я? Я йду захищати Батьківщину заради майбутнього наших дітей” – говорив чоловік.
Сергій залишиться у нашій пам’яті, як дбайливий, турботливий і люблячий батько.
Його повернення додому ми чекали з нетерпінням. Він мав плани на життя та безліч мрій. Не судилося цьому статися. Чорний птах прилетів і в нашу оселю”.
У Героя було багато друзів. Як пригадує його кум Петро Березюк: “У військо Сергій пішов добровольцем. Веселий, спокійний. Наказала держава – пішов захищати свою батьківщину. А і нас разом, і рідних, дітей, дружину. Так сталося, що зробимо, будемо триматися, за нами перемога”.
Вічна і світла пам’ять! Спочивай з миром, Герою!
Використані джерела:
- Волинські новини. 11 жовтня 2022
- Суспільне. Новини. 13 жовтня 2022