Ульяницький Олександр Іванович

Ульяницький Олександр Іванович народився 17 травня 1970 року в місті Луцьк. Закінчивши у 1985 році навчання в школі вступив до Міського професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Здобув фах токаря. Після навчання працював за фахом. Серйозно займався спортом.

Лучанин Ульяницький Олександр Іванович був призваний на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду стрільця-санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти.

Зв’язок зник 7 жовтня 2022 року. Рідні довго нічого не знали про Олександра. Різні були думки, але надіялися, що все-таки живий. Чуда не сталося.

Солдат Ульяницький Олександр Іванович загинув 07.10.2022 під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Нова Кам’янка Нововоронцовського району Херсонської області [1].

Прощання з полеглим Героєм відбулося 26 травня у Кафедральному соборі Святої Трійці. Попрощатися прийшло багато людей – рідні, друзі, колеги, лучани. Прийшли віддати останню шану Герою.

По завершенню чину похорону домовину з тілом воїна пронесли Театральним майданом. Церемонія прощання завершилась виконанням Гімну України.

Поховали загиблого військовослужбовця Олександра Ульяницького на міському кладовищі у селі Гаразджа.

Як розповів знайомий загиблого бійця Артем Запотоцький, рідні до останнього сподівалися та вірили, що Олександр живий чи у полоні. “Це боксерська спільнота. Разом займалися спортом. Він набагато старший, і нам було до чого тягнутися. В нас був яскравий приклад. Людина неординарна. Шкода, втрачаємо цвіт нації”, – сказав Артем Запотоцький.

“Олександр був дуже гарним сім’янином, дуже уважним, як і до дитини, як і до дружини. Гарна сім’я. Молоді, красиві люди. Шкода, страшно шкода”, – каже знайома родини полеглого військового Євгенія Андрусенко [2].

Світлий образ Олександра, як мужнього, незламного та хороброго воїна, доброго, щирого друга, коханого чоловіка та найкращого тата назавжди залишиться в пам’яті кожного, хто був знайомий з ним. Його щира посмішка застигла на портреті. І він тільки буде посміхатися тим, хто буде його відвідувати на могилі.

Дякуємо за життя, яке він віддав за кожного з нас. Вічна пам’ять і шана Герою!

Використані джерела:

  1. Конкурент. 19 травня 2023.
  2. Суспільне Луцьк. 26 травня 2023.