“І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь…”: декламуємо поезію Т.Шевченка різнимим мовами

Творчість Т.Шевченка – велике надбання українського народу в галузі духовної культури. Будучи письменником народним, національним, Шевченко водночас – поет інтернаціональний. Він зайняв гідне місце поруч із такими геніями, як Байрон, Міцкевич, Гейне, Гюго, Беранже. Тому і не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов’янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською. французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в’єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською. Його твори стали невід’ємною частиною національної культури багатьох народів світу.

Про світове значення творчості Шевченка добре сказав народний поет Узбекистану, академік Гафур Ґулям: «Вірний і геніальний син українського народу – безсмертний, він належить усім народам, незалежно від того, якою мовою вони говорять і в якій частині земної кулі вони живуть, бо він оспівував і боровся за такі високі, благородні, справді людські ідеали, які безсмертні і які виражають кращі думи, мрії й прагнення всіх народів».

Здобувачі освіти відділення туризму та готельно-ресторанної справи, які є також членами Євроклубу нашого коледжу, разом з викладачами іноземних мов Оксаною Харковською та Вікторією Власенко провели пізнавальний захід напередодні дня народження великого Кобзаря. Студенти ознайомилися з творчою спадщиною Шевченка за кордоном та дізналися, які труднощі виникали при перекладі його поезій. Адже не завжди можна було підібрати іноземні відповідники до певних, суто українських слів чи зберегти в перекладах ритмомелодику вірша. Усе це ставить перед перекладачами вимогу не тільки досконало знати мову оригіналу, а й історію українського народу, його побут, звичаї та культуру.

Так, наприклад, мансійська усна та писемна поезія не знала рими, тож перекладаючи твори Кобзаря, її довелося створити. Шукаючи французькі відповідники у формі віршування, здатного передати звучання і динаміку Шевченкового вірша, французькі перекладачі поезії зупинялися на неримованому, так званому “білому”, віршеві, відкинувши французький верлібр.

Студенти продекламували вірші англійською, німецькою, польською, болгарською, іспанською та українською мовами, а також мали змогу послухати Шевченкове слово бельгійською, датською, литовською, французькою, шведською та румунською.

По завершенні учасники провели паралелі минулого та сьогодення. Адже слова видатного українця – вічні, його творчість актуальна і зараз, пройшовши крізь століття. Наш український «Кобзар» став своєрідним пророком, адже в кожному його творі простежується не лише філософське осмислення минулого, а й застереження та повчання для майбутніх поколінь.