1 листопада день пам’яті ще одного видатного українця – Петра Яцика, канадського підприємця українського походження, мецената і філантропа, подвижника української культури (1921-2001).
Щорічно в Україні проводиться конкурс української мови імені Петра Яцика. Метою конкурсу є забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, сприяння утвердженню її статусу як державної. Конкурс проводиться щорічно.
Петро Яцик ніколи не забував про Батьківщину, вкладаючи величезні кошти в розвиток української мови і культури, в пропагування українства в усьому світі.
Вимушено залишаючи Україну від радянських переслідувань в кінці Другої Світової війни (через співпрацю з УПА) опинився на Заході. До Канади майбутній мільйонер приїхав з сімома доларами в кишені. Працьовитість і вроджений підприємницький хист Петра Яцика дали змогу заснувати власну справу і згодом стати заможною людиною. Він не цурався жодної роботи, працював у ресторані, мив посуд, збирав цент до цента. На перші зароблені гроші в 1950 р. разом з партнерами відкрив у Торонто українську книгарню “Арка”.
З 1960-х років, міцно ставши на ноги, Петро Яцик почав займатися доброчинністю. Свою увагу звернув на науку, освіту та культуру, адже без них не мислив відродження і процвітання України.
У 1986 р. ним була створена Освітня фундація Петра Яцика (далі ОФПЯ), яка складалася з людей, небайдужих до долі України. З часу створення Фундація незмінно слідує настанові її засновника П. Яцика: “Світові пора дізнатися про минуле і теперішнє України. Потрібно вивищувати себе через науку”.
Найголовніші проекти профінансовані Петром Яциком це: Український науковий інститут Гарвардського університету, Енциклопедія українознавства, Канадський інститут українських студій. Заснував Лігу українських меценатів, під егідою якої організував міжнародний конкурс знавців української мови. Конкурс, який тепер називається його іменем, став масовим і залучив до вивчення нашої мови українців усього світу.
Він палко вболівав за долю України і намагався всіляко допомогти їй.
“В Україні забагато гучних слів і замало конкретної роботи. Я повсюди чув нарікання на комуністів, на те, скільки зла вони натворили. Згоден – сам бачив наслідки комуністичного господарювання в нашому багатому краю, який зведено до злиденного рівня. Але навіщо витрачати стільки часу і сил на нарікання… Залишмо це нарешті історії… Нас же історія судитиме по тому, що ми робимо чи не робимо сьогодні.”, – цитує Петра Яцика у своїй біографічній книзі про нього Михайло Слабошпицький.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.