Пилип Степанович Орлик роки життя 1672-1742, народився в Касуте Отмянського району, неподалік Вільнюса (Литва), походив з чесько-литовського роду. Батько загинув, коли Пилипові був один рік. Виховувала сина мати — українська православна шляхетка. Завдяки їй він здобув гарну освіту. Спочатку вчився в єзуїтському колегіумі у Вільно, потім успішно закінчив Києво-Могилянську академію. Орлик дуже любив риторику, був прекрасним оратором, писав вірші, цікавився історією, філософією, літературою; вільно володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, сербською, латиною, італійською, німецькою, шведською, давньо – новогрецькою, турецькою мовами. Почавши з посади писаря, в канцелярії Київського митрополита, у 34 роки став генеральним писарем Війська Запорозького та довіреною особою гетьмана Мазепи. Ставши гетьманом України в еміграції, Орлик все своє життя присвятив боротьбі за звільнення України та об’єднання її в єдину державу.
Під час козацької ради 5 квітня 1710 р. був прийнятий документ «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорозькою». Він свідчить про високий рівень правової культури українського народу. Особливістю Конституції П. Орлика є те, що вона полягала не між гетьманом і монархом-протектором (як це було раніше), а між гетьманом і козацтвом, що виступало від імені українського народу. Вперше новообраний гетьман укладав офіційну угоду зі своїми виборцями, чітко визначивши свої права та обов’язки. До того ж, в документі було викладено основні засади державного устрою України. Саме тому його вважають першою українською Конституцією.
Конституція П. Орлика була написана латиною та старослов’янською мовою. З перекладом тексту Конституції українською мовою, який здійснили вчені Київського університету,
Конституція складається зі вступу та 16-ти статей. У вступі подається коротка історія українського народу як козацького православного.
Стаття 1 передбачала непорушність провідного положення православної віри. Ця ідея гетьмана не втратила актуальності і в наш час.
Стаття 2 проголошувала недоторканність та цілісність кордонів гетьманської України, закріплених Зборівською угодою з Річчю Посполитою та Березневими статтями з Московією.
Стаття 3 підтверджувала союз з Кримським ханством. Татари Криму і зараз є рівноправними громадянами України.
Статті 4 та 5 гарантували повернення козакам їх традиційних територій Запоріжжя та привілеїв на рибальство.
Особливе значення мала стаття 6, оскільки вона закріплювала в державі демократичний устрій. Законодавча влада належала Генеральній Раді, яка збиралася тричі на рік: на Різдво, Великдень, на Покрови Пресвятої Богородиці. Чітко визначалися функції гетьмана, наголошувалося на його великій відповідальності перед народом.
Стаття 7 передбачала створення Генерального суду, тобто стверджувала принцип розподілу влади, що є головною ознакою сучасної правової держави.
Заслуговують уваги статі 10 та 11, які зобов’язували гетьмана піклуватися про соціальний захист населення українських земель. Обмежувалися податки з простого народу, козацькі сім’ї звільнялися від податків взагалі. Особливою турботою користувалися вдови та діти козаків, що перебували на службі. Варто зазначити, що турбота про сім’ї військовослужбовців передбачена і сучасними законами.
Стаття 13 підтверджувала права і привілеї міста Києва, який і зараз має статус столиці.
З усього вищесказаного можна зробити висновок: Конституція Пилипа Орлика мала багато прогресивних правових ідей, була одним із кращих досягнень юридичної думки того часу. Варто сказати, що багато з цих положень було покладено в основу Конституції США 1787 р. Конституція Орлика не була реалізована в Україні, але вона залишалася в нашій історії як юридична база руху за незалежність України, демократію та економічне процвітання.
10 травня 1710 року шведський король Карл XII затвердив обрання Орлика гетьманом і підписав Конституцію, виступивши, таким чином, гарантом захисту незалежності та цілісності території України.
На закінчення можна сказати, що в Україні майже не знали імені Пилипа Орлика. Протягом багатьох десятиріч у Швеції, Польщі, Франції, Німеччині, Канаді друкувалися праці, присвячені його діяльності, видавалися твори П. Орлика, але вони були недоступні українському читачеві. Тепер ми маємо нагоду вшанувати його пам’ять.